ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Поняття і цілі покарання → Курсова робота


Однобічність цих теорій не могла задовольнити практиків. Тому в середині XIX ст. з\'являються так звані змішані теорії покарання. Загальним для них є об\'єднання ідей декількох абсолютних і відносних теорій про мету покарання, їх прихильники у різноманітних варіаціях визнають цілями покарання: залякування, відплату, відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, виправлення, загальне і спеціальне попередження. Ці теорії відрізняються не тільки поєднанням цілей, а й їх значущістю. В одних із них превалює мета залякування, відплати, в інших — мета попередження або виправлення.

Значний внесок в дослідження цієї проблеми зробили і такі відомі криміналісти, як М.С. Таганцев, С.В. Познишев, М.Д. Сергієвський, І.Я. Фойницький, що працював у Києві, А.Ф. Кістяківський та ін. Ними зокрема відстоювалася ідея диференціації цілей покарання залежно від тяжкості вчиненого злочину та особливостей особи винного. Багато уваги приділялося проблемі мети покарання і в останні десятиліття. В роботах деяких учених радянського і пострадянського періоду знайшли подальший розвиток змішані теорії про мету покарання.

Слід зазначити, що проблема мети покарання викликала великі спори. Всі дослідники визнають цілями покарання загальне і спеціальне попередження злочинів, а на думку М.Д. Шаргородського, вони є єдиними цілями покарання. Інші, крім цих двох цілей, називають метою покарання також виправлення засудженого. Але найбільше дискусій точилося з питання про визнання кари метою покарання. Розробники нового КК вирішили це питання позитивно. При науковому розв\'язанні цієї проблеми необхідно виходити з того, що цілі покарання багатогранні. Це насамперед захист суспільства від злочинних посягань, що немислимо без відплати за вчинений злочин; обов\'язковий виправний вплив на засудженого з метою перетворення його на законослухняного громадянина і попередження вчинення злочинів у майбутньому як засудженим, так і іншими особами. Таке тлумачення цілей покарання відповідає самій природі цього заходу державного примусу. Покарання завжди призначається як відповідний захід держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами. Всі зазначені види мети покарання органічно взаємозалежні і обумовлюють одна одну.

ВИСНОВОК

Отже, в роботі робляться спроби виробити наукові передумови законодавчого визначення поняття і цілей покарання і дати їм формулювання; визначити зміст і суть загального і спеціального попередження; висвітлити теорії мети покарання з погляду провідних науковців і вчених.

Зазначається, що порушення особою кримінально-правового припису держави може мати своїм наслідком кримінальну відповідальність. Покарання є однією із форм реалізації кримінальної відповідальності.

До найважливіших ознак покарання Кримінальний кодекс відносить те, що воно: а) є заходом примусу; б) застосовується від імені держави; в) застосовується лише за вироком суду; г) застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; д) полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Застосовуючи покарання, суд має на меті застосувати кару, як відплату за вчинений злочин; виправити засудженого; попередити вчинення ним нових злочинів (спеціальне попередження); попередити вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження), що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого та суспільства в цілому.

З усього зазначеного вище можна зробити висновок, що мета перевиховання навряд чи буде досягнута шляхом застосування покарання, а виправлення по суті направлене на попередження і являється засобом досягнення цілей покарання. Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правовий нігілізм у суспільстві.

Використана література:

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Кримінальний кодекс країни. - К. 1998.

  3. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 5 квітня 2001 р. - К.: Юрінком, 2001.

  4. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. - Минск, 1976.

  5. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний. - Горький, 1986.

  6. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. - М., 1983.

  7. Коржанський М.Й.. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.

  8. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний. -Хабаровск: Изд-во Хабаровской ВШМ МВД СССР, 1986.

  9. Коржанський М.Й. Про принципи уголовного права України. // Право України, 1995. -№11.- С.69.

  10. Кристи Н. Пределы наказания. - М., 1985.

  11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручн. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

  12. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.

  13. Шаргородский М.Д. Эффективность правовых норм. - М., 1980.

1 Див.: Кримінальне право України: Загальна частина: Підручн. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

1 Див.: Науково-практичний коментар кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 5 квітня 2001 р. - К.: Юрінком, 2001.

1 Див.: Коржанський М.Й.. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.

1 Див.: Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.

1 Див.: Шаргородский М.Д. Эффективность правовых норм. - М., 1980.

1 Див.: Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.