ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Порука і гарантія → Курсова робота


З порукою гарантія не збігається і за своїм числом. По-перше, як це передбачено ст.146 ЦК, на на гарантію поширються не всі, а тільки деякі правові норми про поруку, зокрема ст.ст. 191 і 194 ЦК, що може бути виправдано економією законодачих засобів. По-друге, як про це справедливо зазначено в п.5 (п.п. 5.2) роз\'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовтня 1994 р. \"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов\'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів, пов\'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів\", щодо гарантій чинне законодавство не передбачає солідарної відповідальності боржника і гаранта, в той час, як така відповідальність можлива як для боржника, так і поручителя (ст.192 ЦК). Отже, згідно з наведеними роз\'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України гарант несе відповідальність субсидіарну1 (додаткову). По-тетє, на відміну від поруки сфера застосування гарантії є значно вужчою, навіть можна сказати, що ця сфера має характер дещо спеціалізований. Тому відповідно до положення ст.3 Закону України \"Про банки і банківську діяльність\" можна зробити висновок, що сфера застосування гарантії охороняється саме банківською діяльністю. По-четверте, гарантія фактично має значення банківської, оскільки вона може бути охарактеризованою як спосіб забезпечення виконання зобов\'язань за рахунок банківської діяльності.

Підставою для останнього висновку служить низка положень , закріплених в законі \"Про банки і банківську діяльність\". Так, зокрема, операції, що можуть здійснюватись банками України, в тому числі видача гарантій , здійснюється в грошових одиницях, що перебувають в обігу на території України, і в порядку, встановленому національним Банком україни (ч.2 ст.3 Закону). А нормативні акти Національного банку України є обов\'язковими для всіх банків, розміщених на території України (ч.1 ст.16 закону).

Таким чином, є можливим загальний висновок про те, що в сучасних умовах видача гарантій не може мати місце за межами банківської діяльності. І це є прямим відображенням загальних положень, що містяться в ст.196 ЦК, правила якої діють, якщо інше не передбачено законодавством.

Тут варто зауважити, що положення про гарантію, які містяться в Законі України \"Про банки і банківську діяльність\", якраз і є тим \"іншим\", про яке йдеться в ст.196 ЦК.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити такий висновок щодо щодо понятійної сутності гарантії. Гарантія, як спосіб виконання зобов\'язань, є субсидіарне зобов\'язання, що видається банківською установою в порядку, встановленому Національним банком України, і на прохання зацікавленої особи (боржника), за яким відповідний банк (гарант) зобов\'язується відповідно до умов гарантійного зобов\'язання сплатити грошову суму кредиторові з метою ліквідації відповідної заборгованості з боку боржника. Проект ЦК, на відміну від чинного закону, дає досить належне визначення гарантії. Зокрема стаття 560 проекту визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов\'язку. При чому гарант відповідає за порушення зобов\'язання боржником.

Отже, учасниками правовідносин за наявності гарантії є: гарант (банківська установа, боржник або принципал (наприклад підприємець)) та кредитор або бенефіціар (наприклад, господарюючий суб\'єкт). Для більш чіткого розуміння наведених визначень гарантії варто привести наступний приклад. Відповідно до ст.245 ЦК суб\'єкт підприємництва - покупець укладає з підприємцем – постачальником договір поставки. За цим договором покупець і постачальник обумовлюють предмет поставки та розмір грошової суми, яку повинен буде сплатити покупець постачальникові за поставку, наприклад, продукції. Постачальник і погоджується на умови договору лише в разі впевненості в тому,що що виконнання покупцем (боржником) передбаченого договором грошового зобов\'язання забезпечене банківською гарантією, яку постачальник (кредитор) одержує від покупця (боржника). Із гарантії постачальникові стає відомо, яка саме сума і на яких умовах банк замість покупція (в разі платоспроможності) задовільнить вимоги постачальника щодо грошової оплати одержаної покупцем за договором постаки продукції.

Виникає питання: звідки береться у покупця продукції банківська гарантія, яку він подає постачальникові в забезпечення того, що прийняті покупцем договірні зобов\'язання будуть виконані принаймі за кошти банківської установи?

За загальним правилом підприємець-покупець одержує гарантію в своїй банківській установі, яка цього підприємця обслуговує і де відкритий розрахунковий рахунок. Однак, слід зазначити, що підстава виникнення правовідносин з банківської гарантії створює непростий юридичний склад, до якого входять власне два юридичних факти, що виникають в певній послідовності.

Перш за все, тим як зацікавлена одержить у банківській установі гарантію, вона повинна перебувати з банком у відповідних договірних стосунках на предмет надання такого виду банківської послуги (ст.25 Закону країни \"про банки і банківську діяльність\"). Договір між банком і його клієнтом про надання гарантії є оплатним: за її видачу сплачується відповідна грошова винагорода на користь банківської установи. Таке ж положення закріплене в ст.567 Пректу ЦК України – гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Після цього здійснюється власне видача банківської гарантії. Останню слід розглядати як односторонню угоду (ст.41 ЦК), оскільки для її здійснення досить волевиявлення лише однієї сторони – гаранта. Ця угода оформляєтьсяписьмово, як правило, у вигляді гарантійного листка, що виходить від гаранта.

Банківська гарантія – це письмове зобов\'язання гаранта, яке є строковим і набуває чинності з моменту видачі. Строковість цього зобов\'язання визначається в самій гарантії.

Оскільки гарантія є одностороннім зобов\'язанням (угодою), то в ній можуть бути відображені банком й інші дані, зокрема умови, за яких гарант забезпечуватиме виконання грошових зобов\'язань свого клієнта в його договірних стосунках з відповідним конрагентом. Останній в майбутньому, відповідно до умов гарантії, здобуває таким чином юридичні підстави для задоволення своїх вимог за рахунок банківських коштів.

Варто також зазначити, що гарантія, як спосіб забезпечення виконання зобов\'язань, передбачена і в Положенні НБУ \"Про кредитування \" ( від 28 вересня 1995 р.).1

Дане поняття гарантії збігається з тими засадами, які закріплені в рекомендації Міжнародної торгівельної палати (ІСС). Уніфіковані правила для гарантій на вимогу (1992 р.), затверджені ІСС, активно використовуються практично у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою.

2.2. Правові наслідки гарантії.

В контексті ЦК України (ст. 567) гарантія є самостійним і незалежним від основного зобов\'язання зобов\'язанням. Гарантія також не може бути відкликана гарантом якщо в ній не передбачено іншого. Згідно статті 562 Проекту ЦК України зобов\'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов\'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься послання на основне зобов\'язання.