ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Право в системі соціально-нормативного регулювання

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров\'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Водночас ніхто не може бути увільнений від своїх обов\'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов\'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов\'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. В Україні діють норми різних релігійних вірувань і напрямів. Серед українських громадян є православні, католики, старообрядці, баптисти, мусульмани, буддисти, іудеї. Законодавство про свободу совісті, релігії, про відносини держави і церкви, про релігійні організації відображає принципи \"Загальної декларації прав людини\", до якої приєдналася Україна.

В тойже час право не повинно бути байдужим до \"химерних\" форм користування свободою совісті і, зокрема, до окультних релігій і тоталітарних сект, що принижують особистість шляхом \"зомбування\", що перетворює її в сліпого виконавця волі \"гуру \", \" майстра \" і темних сил, які стоять за ним . Право в цій ситуації повинне бути правом і протидіяти розвитку і поширенню такого роду релігійних вірувань.

2.2.Співвідношення права і звичаїв.

Соціальні дії, поведінка людей в суспільстві регулюються також звичаями.

Звичай - це правило поведінки, що історично склалось і увійшло у звичку, внаслідок багаторазового застосування, сталого підходу до оцінки певного виду відносин, дій людини чи колективу людей.

Звичай являє собою звичну для членів суспільства форму соціальної регуляції. Звичай, який має етичний характер називають вдачею. У правах ми знаходимо вираження психології певної соціальної групи. Пережитки минулого в області моралі частіше за все утримуються в правах. Суспільство, використовуючи культурні і організаційні заходи, веде боротьбу з неприйнятною в цивілізованому суспільстві вдачею людей.

До більшості традицій, обрядів, ритуалів право індиферентне. У той же час воно спирається на звичні форми поведінки, а в ряді випадків закріпляє їх в своїх нормах. Зокрема, маючу високу суспільну значущість ритуал складання присяги глави держави, суддів конституційного суду, депутататів Верховної Ради України, регламентується нормами конституції і Закону Украни \"Про Конституційний суд України\".

Загальна схема впливу права на звичаї така: прогресивні звичаї стимулюються правом, а ті з них, які суперечать закону, кваліфікуються як правопорушення.

Випробовуючи на собі вплив права, звичаї в той же час впливають на право. При певних умовах звичаї визнаються як джерела права. Зокрема, цивільне право визнає ділові звичаї - правила поведінки, що склалися і широко що застосовуються в будь-якій області підприємницької діяльності. Треба підкреслити, що питома вага ділових звичаїв, що є за своїм змістом джерелами українського права, зростає.7

Норми права і звичаї мають ряд загальних ознак, властивих всім соціальним нормам: є загальними, обов\'язковими правилами поведінки людей, вказуючи якими можуть або повинні бути людські вчинки. Разом з тим звичаї і норми права відрізняються один від одного за походженням, за формою вираження, за способом забезпечення реалізації. Якщо звичаї з\'явилися з виникненням людського суспільства, то норми права існують в державно-організаційному суспільстві; якщо звичаї не закріпляються в соціальних актах, а містяться в свідомості людей, то норми права існують в певних формах; якщо звичаї забезпечуються силою громадської думки, то норми права можуть реалізовуватися шляхом державного примусу.

У зарубіжній, зокрема в англійській, літературі під звичаями розуміють стереотипи або тенденції певної поведінки людей, які мають підсвідомий, автоматичний характер. Звичаї складаються і реалізуються частіше за все імпульсивно, на рівні емоційного, психічного, ніж раціонального, глибоко усвідомленого, критичного сприйняття. Якщо розглядати даний погляд як правильний, то можна сказати, що це ще одна межа що виділяє звичай в його співвідношенні з правом.

Дотримання норм, що містяться в звичаях, на ранніх стадіях розвитку суспільства забезпечувалося такими заходами суспільного впливу на порушників, як вигнання з роду або племені, позбавлення вогню і води, і ін. В міру розвитку суспільства і становлення держави засоби суспільного впливу якісно змінювалися, частково трансформуючись в заходи державного впливу. Санкціонування звичаю державою здійснювалося в процесі судової, або адміністративної діяльності, коли звичай служив основою вирішення суперечки, або шляхом включення звичаю в законодавчі акти, що являло собою звід звичаєвого права.

На сучасному етапі розвитку суспільства ті звичаї, які служать однією з форм вираження норм моралі, правил організаційного характеру або норм культурної поведінки забезпечуються, у разі необхідності, заходами суспільного впливу. Що ж до правових звичаїв, то вони як і всі інші правові акти, забезпечуються державним примусом.

Важливість звичаїв і їх роль в житті суспільства виражаються передусім в тому, що звичаї разом з іншими не правовими актами - регулювальниками суспільних відносин діють як самостійні, причому вони є вельми ефективними засобами впливу на поведінку людей і на відносини, що виникають між ними .

Таким чином, незалежно від форми і змісту, а також особливостей реалізації звичаїв, незалежно від того, як вони здійснюються самі по собі, у взаємозв\'язку чи у взаємодії з правом, кожний звичай виконує в суспільстві значну регулятивну і виховну роль. При цьому на кожному етапі його розвитку він виступає як нерозривна складова частина єдиної системи звичаїв і всіх соціальних норм .

2.3. Співвідношення права і моралі.

Право - це система загальнообов\'язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Мораль- сукупність правил і норм поведінки людей по відношенню один до одного та до суспільства, правил, які відображають прийняті в суспільстві погляди на добро і зло, честь і совість, обов\'язок і справедливість та підтримуються завдяки громадській думці й громадському осуду в разі їх порушення.

Вже з наведених визначень видно, що між правом і мораллю як різновидами соціальних норм (правил поведінки, що регулюють відносини в різних сферах життя людей) є спільні й відмінні риси.