ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Право в системі соціально-нормативного регулювання

У подальшому норми права і моралі тісно переплелися, взаємодіючи з іншими засобами соціальної регуляції. Поняття \"норма\" і \"правило\" вживаються і сприймаються в побуті як рівнозначні. Вони звичайно визначаються один через одного: норма - це правило, а правило - це норма. Тим часом, при більш уважному підході з\'ясовується, що \"правило\" - все ж більш вузький термін, ніж \"норма\". Правові норми досить складні по своїй конструкції, елементарному складу, де правило міститься лише в диспозиціях, не охоплюючи собою гіпотезу і санкцію. Соціальним нормам присвячено чимало публікацій, що свідчать про актуальність і значущість проблеми. При цьому особлива увага приділяється нормам права і моралі як двом найбільш могутнім і ефективним регулювальникам. Соціальна норма - не просто абстрактне правило бажаної поведінки. Вона і визначає саму реальну дію - ту, що фактично затвердилася в житті, практиці. У цьому випадку вчинки і стають правилом.5

У науці розуміють під нормою не тільки якесь загальне правило, але і те, що вже склалося і давно існує насправді. Можна сказати, що як соціальна норма виступає така поведінка, яка виражає типові соціальні зв\'язки і відносини. Необхідно виділити якісний аспект норми. Норма - це вияв і відображення природної або суспільної закономірності. Нормальним є таке функціонування системи, яке відповідає її природі і її властивостям, є оптимальним або, щонайменше, допустимим для даного процесу. Можна сказати, що норма - це міра корисного, а тому типового функціонування. Іншими словами, соціальна норма виражає не тільки \"належне\", але і \"суще\". Норма - це міра позитивної, суспільно корисної поведінки, направленої на досягнення певного результату, інтересу. І не випадково поведінка, що відповідає нормі, зустрічається частіше, ніж відхилення від неї. Соціальні норми регулюють не все а найбільш типові масові відносини. Випадкові зв\'язки, проступки, мотиви не можуть відбитися в нормі.

Соціальні норми досить чисельні і різноманітні. Це пов\'язано з різноманітністю самих суспільних відносин - предмета регулювання. У соціології вони діляться по різних основах на відповідні види, класи, групи (елементарні і складні, інтенсивні і екстенсивні, прогресивні і регресивні, спонтанні і директивні, \"живі\" і \"мертві\",ті що функціонують і нефункціональні).

Юридична наука не вдається в таку докладну і вичерпну класифікацію, а виділяє вказані норми в основному з таких критеріїв, як способи формування, середовище дії, соціальна спрямованість. З цієї точки зору виділяють види соціальних норм: правові, моральні, політичні, естетичні, релігійні, сімейні, корпоративні, норми звичаїв, норми культури, економічні, загальнолюдські норми. Це - загальноприйнята і найбільш поширена класифікація.

Спільною рисою цих норм є соціальний, а не технічний характер. Незважаючи на відмінності, вони взаємопов\'язані і не діють ізольовано одні від інших в \"рафінованому\" вигляді.

Така система соціальних регуляторів прийнята в нашому суспільстві як і всюди. До них можна додати норми міжнародного права в тій частині в якій вони не суперечать волі Української держави (двосторонні і багатосторонні договори, угоди, пакти, статути, конвенції, декларації ).

Говорячи про право можна зазначити, що право – унікальний, значний і авторитетний регулювальник, але воно є лише одним із компонентів системи нормативного регулювання. Виявлення місця і ролі права серед інших соціальних регуляторів має важливе значення для розуміння його природи, визначення можливостей і меж регулятивної дії.

Розділ 2. Співвідношення права і інших соціальних норм.

2.1 Співвідношення права і релігії.

Цивілізація виробила безліч різних норм і правил, якими керуються люди в своєму повсякденному житті. Одними з перших відокремилися в своїй самобутності релігійні норми, норми звичаїв і моралі.

Призначенням релігії є вироблення \"смислів\", що дозволяють людині так чи інакше освоювати і визначати своє місце в світі, в якому вона живе. Релігія, з цієї точки зору, виступає мірою \"хорошої\" поведінки. Релігійні норми є різновидом соціальних норм, встановлених різними віруваннями, що мають обов\'язкове значення для тих, хто сповідує ту чи іншу віру, регулюючи ставлення віруючих до Бога, церкви, один до одного, тощо. Звід морально-етичних положень - складова частина релігійних віровчень. Релігійні канони являють собою регулятивну систему, що діє в суспільстві з самих ранніх етапів розвитку людства. У античному світі релігія, мораль, політика були тісно взаємопов\'язані. Світові релігії: християнство, буддизм, іслам значно вплинули не тільки на етичне життя суспільства, але і на розвиток правових систем. Християнська релігія, канони релігійної моралі впливали і продовжують впливати на життя народів планети. Одною з основних правових систем сучасності є мусульманське право. Шаріат - сукупність релігійних і юридичних норм мусульманського феодального права - виник в країнах Сходу. Джерелами шаріату є Коран, Сунна.

У Біблії, Корані і інших джерелах разом з релігійними канонами знайшли своє вираження загальнолюдські норми. Такі норми, вимоги містяться, наприклад, в Біблії - в заповідях Моїсея, в Нагірній проповіді. У \"Моїсеєвих законах\", зокрема, встановлений обов\'язок працювати шість днів і відпочивати на сьомій, обов\'язок дітей поважати своїх батьків, забороняється вбивство, крадіжка, лжесвідчення. Соціальні норми знайшли вираження в християнському церковному, канонічному праві. Дані норми регулюють внутрішню організацію церкви, взаємовідносини між церковними органами, віруючими з державою, і т.д. У 1917 році римо - католицька церква опублікувала кодекс канонічного права.

Зовні ці норми мають певну схожість з юридичними нормами: певною мірою формалізовані і змістовно визначені, хоча в меншій мірі, але все ж певним чином викладені і документально зафіксовані в Біблії, Корані, релігійних книгах буддистів і інших. В деяких випадках вони виступають як джерела права. Прикладом їх є не тільки країни мусульманської правової системи, але і деякі країни континентальної Європи. У Росії до 1917 року джерелами права визнавалися Статут Духовних Консисторій, Книга Правил Святого Синоду. У Німеччині канонічне право і нині є частиною національної правової системи. В той же час між правом і релігією існують принципові відмінності.

Сфера дії релігійних норм значно вужча сфери дії норм права. Так, розпорядження \"Тори\" розповсюджуються виключно на осіб, що сповідують іудаїзм, Корану – відповідно на тих, що сповідують іслам і т. д. Існують різноманітні механізми дії релігії і права. Зокрема, релігії обгрунтовують в своїх священних книгах абсолютну непохитність кодексу поведінки, що вказується їм з посиланням на вищий авторитет.

Вплив права на релігію певною мірою досить специфічний. Конституція України і закон \"Про свободу совісті і релігійні організації\" гарантують, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.6