ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Форми співучасті і їх характеристика

Це повною мірою враховується законодавцем, що виділяє тут лише злочинну поведінку суб\'єкта крадіжки.

Трохи інше становище виникає у випадках співучасті в злочині, коли на місці, як мінімум, двох із зазначених чинників виявляються люди, що володіють свідомістю і волею, а точніше, їхня злочинна поведінка. У кримінальному законі воно передбачено як виконання злочину, підбурювання до його вчинення, підсобництво вчиненню злочину, організація і керівництво вчиненням злочину4.

Простого зіставлення наведених видів поведінки при співучасті в злочині досить для виявлення того, що усі вони і кожний із них окремо спрямовані на вчинення злочину. Таку заданість у спрямованості поведінки співучасників злочину в кожному конкретному випадку дає заряд свідомості і волі. Як правило, це відбувається не саме собою, а в результаті угоди (змови) між співучасниками злочину. Така угода на об\'єднання зусиль двох і більш осіб може бути виражена усно, письмово, жестами, знаками й іншими конклюдентними діями, до числа яких може бути віднесена і так називана мовчазна згода на об\'єднання зусиль. Наявність угоди між співучасниками свідчить про виникнення об\'єктивного взаємозв\'язку між їхньою поведінкою і елементами детермінації, взаємозумовленості з боку кожного з них (щонайменше двох). Це і дозволяє розглядати їх поведінку як складові єдиного комплексу факторів, у чому і виявляється його своїрідність при співучасті в злочині.

Не настільки явно виражені ознаки зазначеного об\'єктивного взаємозв\'язку між поведінкою співучасників при мовчазній згоді на об\'єднання зусиль. Проте вони завжди є і можуть висловитися в характерних рисах зовнішнього прояву поведінки співучасника як при безпосередньому виконанні злочини, так і перед цим, у спрямованості дій на той самий об\'єкт і предмет і т.п.

Завдяки виникаючому при співучасті в злочині об\'єктивнму взаємозв\'язку між поведінкою співучасників остання утворює сукупно діючий чинник. Водночас і поведінка кожного співучасника не розчиняється в поведінці інших, а залишається відносно відособленим діючим чинником, через особливості характеру зовнішнього свого прояву і ступеня участі у вчиненні злочини, тобто з якісної і кількісної його сторін.

Для ілюстрації сказаного скористаємося раніше наведеним випадком крадіжки шин із деякими змінами. Припустим, що задум про крадіжку і план її реалізації виникне в Д. - одного з робітників, із якими завмаг А. домовлявся про перенос шин у підсобку магазина. Задум і план крадіжки Д. запропонував своєму напарнику 3., що схвально поставився до задуманої \"справи\" і погодився прийняти в ньому участь. Далі, відповідно плану, 3. схилив до цього шофера Б., що підкинув димову шашку в квартиру А. Потім у відсутність А. вони разом із Б. під\'їхали до магазина, поклали в кузов автомашини шини і відвезли їх до сараю, що належав Д., де їх і сховали.

У прикладі з достатньою виразністю проглядається об\'єктивний взаємозв\'язок між поведінкою осіб, що беруть участь у злочині. Про це свідчить угода між Д., 3. і Б., характер і спрямованість їхніх дій. Водночас у цьому сукупно діючому чиннику, також досить чітко значна роль і значення дій кожного з них, ступінь участі (активності) кожного у вчиненні цього злочину: Д. - натхненник і організатор крадіжки; 3., поряд із виконавчими діями, виконав ще і підбурницькі і пособницькі функції; Б. обмежився лише виконавчими діями.

Змальованим вище своірідністю зпричиняючого фактора при співучасті в злочині пояснюється й улаштовується, з одного боку, спільність для всіх співучасників і кожного з них окремо злочинного результату (збитку об\'єкту охорони), а з іншого боку - наявність причинного зв\'язку між поведінкою кожного співучасника і зазначеного злочинного результату, що підлягає зобов\'язанню у відповідальність усім їм і кожному окремо в цілому, без розподілу його на частині.

Стосовно до злочинів із формальним складом спільність полягає у взаємній обумовленості поведінки співучасників, при якій дії одного співучасника є необхідною умовою дій іншого (інших) співучасника. Дії кожного співучасника доповнюють дії іншого, злочин відбувається їх загальними, з\'єднаними зусиллями, хоча внесок того або іншого учасника у вчинене ними розрізнений5.

У теорії кримінального права виділяється також третя об\'єктивна ознака співучасті: участь двох і більш осіб у вчиненні \"того самого злочину\". Параметрами (ознаками) єдності злочину називаються: єдність об\'єкта злочину, єдність форми провини, єдність зазіхання в його першооснові. Наприклад, Г. вчиняє вбивство представника державної влади з ревнощі, а схиляє його до цього Ю., що діє з метою припинення політичної діяльності представника влади. У даному випадку в частині позбавлення життя представника державної влади як особистості обидва вони діють як співучасники. У той же час, оскільки об\'єктом терористичного акта є не просто і не стільки особистість громадянина, а особистість представника державної влади, остільки у відношенні цього останнього об\'єкта вони вже не діють у співучасті.

Однак трьома названими ознаками не вичерпується утримання поняття \"співучасть у злочині\". Не менше важливе значення для відмежування цієї форми прояву злочинної поведінки від суміжних форм, що індивідуально робляться злочинів (причетності до злочину, так називаного посереднього виконання злочину, простого стікання декількох осіб при вчиненні злочини) мають суб\'єктивні ознаки співучасті в злочині.