ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правове регулювання органів прокуратури

Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів. Найвищий рівень- міжнародно-правового значення, коли реформування організації і діяльності прокуратури необхідно провести з урахуванням рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів. Другий напрям реформування прокуратури пов\'язаний суто з реалізацією вимог чинної Конституції України і її Перехідних положень. Третій напрям реформування прокуратури може бути в межах самої системи прокуратури, що може бути здійснений Генеральним прокурором України. Наприклад, Генеральний прокурор України проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату Генеральної прокуратури України, системи органів прокуратури і всієї системи в цілому. Обгрунтованість проведення цих реформ доведе лише практика.

Організація і діяльність прокуратури України відповідає усім демократичним принципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти Ради Європи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інструменти, які суперечили б демократичним принципам права, але, по суті їх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури України не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права; як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпеченню законності; демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура; гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом; відповідальність особи згідно з законом за наявності вини; відкритість діяльності прокуратури і її доступність для простих людей; поєднання єдиноначальності і колегіальності в роботі-та інші демократичні засади організації і діяльності прокуратури. А якщо окремі працівники прокуратури й порушують їх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є недемократичною.

Реформування прокуратури України і наближення її до високо-демократичних державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших реалій. А способи, форми, методи реалізації Перехідних положень Конституції мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну.

На думку багатьох вчених, при реформуванні прокуратури, необхідно розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей процес не був пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб перевищувати роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні аналогії на нашу дійсність. У даному випадку мається на увазі норму з проекту КПК України проте, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не заперечують підсудний чи потерпілий.

За наявності корупції, організованої злочинності прийняття цієї норми означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить принципу публічності, оскільки в Україні кримінальний процес не має позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто суб\'єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи склав обвинувальний висновок з цієї справи.

Найбільш принциповими і значними в теоретичному та практичному плані є проблеми визначення з законі предмета, об\'єкта, завдання з усіх функцій прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених Конституцією України. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду.

У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною, високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а реформування прокуратури має бути виваженим, науково обгрунтованим, без ризикових експериментів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання правових інститутів зарубіжних країн.

Становлення України як самостійної держави супроводжується складними і суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих ,,хвороб\" минулої соціально-політичної системи. Серед них, чи не найперше місце за своєю масштабністю і глибиною і глибиною проникнення в суспільний організм займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав характеризують як найвищу стадію криміналітету10.

Соціально-економічні та політичні перетворення, які виникли в Україні, вимагають теоретичного осмислення пов\'язаних з цим проблем.

Це насамперед стосується питань реформування украінськоі економіки, переходу її від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядової функції прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити поширюванням порушень законності, зокрема, з боку державних органів та посадових осіб; складностями пов\'язаними з зверненням до судового захисту прав; непрофесіоналізму і низкою активністю контролюючих органів11.

У період переходу до ринкової економіки перед прокуратурою стоять задачі, пов\'язанні з захистом прав та законних інтересів громадян, представляючих невід\'ємну частину організаційно-правових гарантій прав та свобод людини.

В полі зору пильної прокурорської уваги знаходиться закони про зовнішньоекономічну діяльність. Не секрет, що в країні поширені випадки, незаконного вивезення за кордон дефіцитних матеріалів та будівельної сировини, незаконного збереження та використовування валютних коштів за межами країни та інші протизаконні дії.

В країни числиться більш 40 різних контролюючих органів. Але багаточисельної податкової адміністрації, цінові інструкції, регіональні управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-ревізійної служби та інше, покладений на них погляд за дотриманням закону, м\'яко кажучи не відповідає Конституції.

У наслідок більшість прокурорських функцій стали підмінятися контролюючими органами.

Органи прокуратури стали більш звертати увагу за дотриманням заборони займатися підприємницькою діяльністю робітникам органів державної влади та управління, військовослужбовцям та посадовим особам, які по вироку суду позбавленні таких прав, чи мають непогашену чи не зняту судимість за корисні злочини.