ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Юридична відповідальність за податкові правопорушення: проблеми правового регулювання та шляхи їх подолання

Відповідальність за порушення податкового законодавства у вигляді штрафу передбачена ст. 1641 глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Виникає питання про природу юридичної відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої законами України „Про державну податкову службу в Україні\" (ст. 11), „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" (ст. 17). Якщо це адміністративні штрафи (а саме так їх називає Закон України „Про державну податкову службу в Україні\"), то, на нашу думку, немає потреби механізм застосування такого виду відповідальності визначати у іншому нормативному акті, ніж КУпАП. Щодо природи юридичної відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої Законом України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\", то існують труднощі, пов\'язані з колом суб\'єктів, які мають право щодо застосування штрафних санкцій. Ними можуть бути як контролюючі органи (митні органи, органи Пенсійного фонду України, фондів загальнообов\'язкового державного соціального страхування, податкові органи), так і у визначених випадках платники податків – щодо самостійного нараховування та сплати штрафних санкцій. Останні не належать до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Вище зазначене дозволяє прийти до висновку, що це інший, ніж адміністративна, вид відповідальності.

Існують проблеми щодо застосування кримінальних санкцій за злочини, закріплені у статтях 204, 212, 216 Кримінального кодексу України 2001 року (далі – ККУ), а також у ст.ст. 192, 211, 212, 216, 222, 364, 365 та 367 ККУ. Розміщення цих норм у різних розділах ККУ створює певні труднощі під час виявлення податкових злочинів правоохоронними органами та застосування відповідальності за їх учинення.

Потребує удосконалення ст. 212, якою передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати обов\'язкових платежів. Диспозиція цієї статті недосить чітко визначає суб\'єкта злочину, так як носить бланкетний характер (відсилає до п. 1 примітки до ст. 364 ККУ). Але навіть таке визначення не можна вважати повним, адже воно не містить конкретного переліку службових осіб. Слушною видається думка О. Бєлінського, В. Філіпова та В. Лобач, що до таких осіб слід віднести, крім керівників підприємств, установ та організацій, також їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, працівників бухгалтерій та інших служб підприємств, незалежно від форми власності, в обов\'язки яких входить облік об\'єктів оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, подання бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов\'язаних із розрахунками і сплатою податків та інших обов\'язкових платежів до бюджету [10, с. 22]. Для попередження та ефективної боротьби з таким злочином потрібно також, на нашу думку, диференціювати кримінальну відповідальність за ухилення від сплати обов\'язкових платежів залежно від суб\'єктів (юридичних, фізичних осіб). Існує проблема явної невідповідності юридичної оцінки суспільної небезпеки умисного ухилення від сплати податків у законодавстві України порівняно із законодавством інших країн. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ККУ умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у сумі, що в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі – НМДГ), карається штрафом 300–500 НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за умови ненадходження коштів у великих розмірах застосовуються такі покарання: штраф 500–2000 НМДГ; або виправні роботи на строк до двох років; або обмеження волі на строк до п\'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років). Для порівняння: у США до злісних неплатників великих сум податків застосовується тюремне ув\'язнення строком до десяти років та штраф у розмірі десять тисяч доларів США [11, с. 18, 17].

Труднощі та проблеми виявлення і розкриття випадків ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів суб\'єктами господарювання пов\'язані також з існуванням великої кількості злочинних механізмів і способів таких злочинних дій. Неписаний закон бізнесу, який визнається підприємцями та податківцями усього цивілізованого світу, визначає: не сплачувати податки – це злочин, а не використовувати всі законні можливості для мінімізації податкових платежів – безглуздя [3, с. 63]. До них П. Гега, зокрема, відносить: виплату значної частини доходів своїм працівникам у вигляді матеріальної допомоги та премій; фальсифікацію бухгалтерських документів шляхом заниження обсягів робіт і ціни реалізації, сум амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, збільшення їх частки у загальній величині фондів; маніпулювання витратами на оплату праці та кількістю працюючих; реєстрацію за фіктивною адресою [2, с. 97]. Оскільки найчастіше злочинці для маскування ухилення від сплати обов\'язкових платежів використовують офшорні зони та фіктивні підприємства, про що свідчать публікації [5; 6; 8, с. 70], думаємо, було б доцільно у ст. 212 ККУ передбачити більш жорсткі міри відповідальності за такий злочин з використанням зазначених механізмів і способів його вчинення.