ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Щодо визначення терміна „нелегальний мігрант” у чинному законодавстві

Реферат на тему:

Щодо визначення терміна „нелегальний мігрант\" у чинному законодавстві

Після економічної кризи 1973 р. європейські країни практично згорнули програми наймання робочої сили в країнах Третього світу, розгорнуті після Другої світової війни для відновлення Європи. Але це призвело до того, що потоки економічних мігрантів порівняно швидко перетворилися в потоки осіб, що шукають притулок на Заході.

В останнє десятиліття стали згортатися і гуманітарні програми з прийому жителів азіатських і африканських країн, що бажали урятуватися від реальних або придуманих погроз своєму життю в Європі.

Обмежувальні міри, введені за останнє десятиліття промислово розвиненими державами, призвели до незапланованих результатів. Жителі країн Азії і Африки завзято продовжували прагнути проникнути в Європу. Але відносно відкритий потік, що піддається підрахунку пошукачів притулку, перетворився в сховане пересування незаконних мігрантів, яких важко можна враховувати і контролювати. Закриття кордонів промислово розвиненими державами загнало міграцію в підпілля, змусивши її прийняти форми, що найбільше загрожують саме тим країнам, які мають нещастя перебувати на шляху руху нелегалів у Західну Європу. До таких країн належитть і Україна.

Незаконні мігранти, що користуються „прозорістю\" наших східних кордонів, намагаються перебратися через Україну на Захід. Вони перебувають на території держави переважно без належних документів, намагаються перетнути кордон нелегально. З наростанням нелегальної імміграції в Україну пов\'язана загроза загострення криміногенної, санітарно-епідемічної, соціальної та демографічної ситуації.

В Україні росте розуміння необхідності протидії незаконної міграції. Звітність Державного департаменту зі справ громадянства, імміграції й реєстрації фізичних осіб МВС України передбачає наявність відомостей про виявлених нелегальних мігрантів. Разом з тим виникає питання, кого саме органи внутрішніх справ визначають як нелегальних мігрантів?

Метою даної статті є спроба обґрунтувати недоцільність застосування терміна „нелегальний мігрант\" і запропонувати інші визначення суб\'єктів незаконної міграції в Україні, які дають можливість оцінювати їх дії, виходячи з існуючих правових норм.

За загальним правилом, нелегальним мігрантом визнається особа, що незаконно перетинає державний кордон країни, тобто особа, що залишає територію однієї держави і здійснює переміщення на територію іншої шляхом самовільного (без відповідного документа або дозволу) перетину державного кордону певної країни (1, с. 296, 297).

Відповідно до існуючої термінології, учасниками міграційних процесів є мігранти (від лат. migrans, migrantis – переселенець; той, хто переселяється) – особи, які здійснюють міграцію, тобто перетинають державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання назавжди або на певний час [2, с. 130–133].

При існуючому різноманітті класифікацій видів міграцій в них усіх дотримуються деяких загальних положень.

Залежно від того, чи перетинаються при міграції державні кордони, її ділять на внутрішню та зовнішню.

Внутрішня міграція є переміщенням (переселенням) населення усередині країни. Якщо вона відбувається в межах адміністративно-територіальних одиниць, то ділиться на внутрішньообласну і міжобласну, внутрішньорайонну і міжрайонну, міжсільську і міжміську.

Зовнішня,або міжнародна, міграція пов\'язана з перетинанням державного кордону. Такого роду міграцію розділяють на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну. До її видів належать імміграція і еміграція. Тут міграція є більше широким родовим поняттям, а імміграція та еміграція – видовими.

Імміграція(від лат. immigratio, вселяюся) – в\'їзд іноземців у чужу країну на тривале або постійне проживання (2, с. 120).

Еміграція (від лат. emigratio, виселення, переселення) – переселення, змушене переміщення або добровільне з своєї вітчизни в іншу країну [2, С.115].

Із правового погляду міграції можна розділити на два види:

  1. законна міграція, що відбувається відповідно до загальновизнаного міжнародного і національного законодавства;

  2. незаконна (нелегальна) міграція, що відбувається з порушенням загальновизнаних міжнародно-правових норм і національного законодавства.

При дослідженні незаконності міграції із правового погляду нас повинно цікавити порушення правових норм, що регулюють переміщення індивіда – суб\'єкта правовідносин, і його статус, що виникає внаслідок такого переміщення, а також зміни цього статусу в ході або в результаті переміщення. Колізії виникають між правом індивіда на свободу пересування і правом держави на регулювання такого переміщення своєю територією, яке починається з перетинання державного кордону.

Міграція як сама по собі не є правопорушенням. Міграція – визначальна риса життя людини як біологічного виду. Будь-яка людина, якщо вона не прикута до постелі хворобою, протягом свого життя постійно переміщується.

Внутрішня міграція, тобто переміщення суб\'єкта правовідносин усередині України, сама по собі не тягне якої-небудь зміни його правового статусу, не породжує якихось спеціальних правовідносин і не може бути пов\'язана з порушенням якихось правових норм.

Але при в\'їзді в країну або виїзді з неї, тобто при зовнішній міграції, відбувається зміна правового статусу суб\'єкта правовідносин у результаті його взаємодії з національним правовим полем. Крім того, чинне законодавство України передбачає відповідальність за порушення правових норм, що регулюють перетинання державного кордону України при в\'їзді або виїзді, правил перебування і працевлаштування після в\'їзду, а також транзитного проїзду через територію України.

Отже, незаконна міграція в Україні можлива тільки при перетинанні державних кордонів, тобто в межах зовнішньої міграції, а для процесів, пов\'язаних з перетинанням державних кордонів, існують такі поняття, як „імміграція\" і „еміграція\".

Термін „мігрант\" використається в українському законодавстві з 90-х рр. ХХ ст. У Радянському Союзі сам термін „міграція\" використовувався тільки в біологічному (міграція птахів і тварин) і демографічному змістах (міграція трудових ресурсів). У правовому аспекті термін „мігрант\" взагалі не розглядався, у зв\'язку з відсутністю правового регулювання внутрішньої міграції і самої зовнішній міграції як такої.

У європейській пресі слово „migrant\" („що кочує\", „перелітний\", „переселенець\") (3, с. 469) з\'явилося наприкінці 40-х рр. ХХ ст. у словосполученні „migrant workers\" („працівники, що кочують\"). Це словосполучення означало жителів колоній або заморських територій, які в\'їхали на територію метрополії для роботи, як правило, на тимчасовій основі. Багато хто з них мав громадянство метрополії, у яку вони мігрували, тому до них була не застосовна назва „іммігрант\".

Робітників, які мали громадянство інших країн, також не називали іммігрантами, оскільки вони допускалися в приймаючу країну на певний строк і після його закінчення повинні були виїхати із країни. Міграції робітників могли відбуватися не тільки із країни в країну, але й між різними територіями однієї імперії або співдружності.