ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Функції та повноваження президента України у сфері національної безпеки

Більш розгорнутий перелік повноважень глави держави як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил подано в законах „Про оборону України\", „Про Збройні Сили України\", „Про Прикордонні війська України\", „Про загальний військовий обов\'язок та військову службу\", „Про Раду національної безпеки і оборони України\", „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію\", „Про правовий режим воєнного стану\".

Розглянемо ті повноваження Президента України у сфері національної безпеки, які є компетенцією Ради національної безпеки і оборони України.

Згідно з Законом „Про оборону України\" Президент як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України виконує такі повноваження (ст.5): координує діяльність державних органів у галузі оборони; у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну приймає рішення про оголошення стану війни, введення воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях, рішення про їх припинення або скасування, укладення миру і невідкладно виносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, а також оголошує загальну або часткову мобілізацію на території України у разі оголошення стану війни, приймає рішення про демобілізацію; приймає рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій [6]. Ці повноваження Президента України реалізуються Радою. Так, у п. 1 ст. 4 Закону „Про Раду національної безпеки і оборони України\" визначено, що Рада розробляє на своїх засіданнях та подає пропозиції Президентові України щодо „питань оголошення стану війни, введення воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях...\", а згідно з п. 7 ст. 4 цього ж закону вона „координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення...\" [7].

Закон „Про Збройні Сили України\" [8] закріплює розподіл компетенції між Президентом України та Міністерством оборони України щодо керівництва Збройними Силами. Згідно з цим законом (ст. 5 та ч. 1 ст. 6) глава держави як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює тільки загальне керівництво Збройними Силами України, а Міністерство оборони – безпосереднє [8]. На жаль, доповнення, вміщені в законі від 13січня 2005 року, не внесли змін до цього питання. На нашу думку, формулювання закону в даному випадку є нечіткими і потребують додаткового тлумачення. Вважаємо, що було б доцільно слово „загальне\" замінити на „політичне\", а „безпосереднє\" на „стратегічне та оперативно-тактичне\". Запропоновані формулювання відповідають функціональній ролі та професійній підготовці відповідних посадових осіб. Адже від кандидата у Президенти зовсім не вимагається професійних навичок у військовій справі; він повинен перш за все бути професійним, значним політиком, здатним на пошук оптимальних політичних рішень з урахуванням порад і висновків професійних військових.

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію\" Президент України як глава держави і Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України: приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та демобілізацію, про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України [9]. Ст. 11 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію\" в редакції від 25.03.05 доповнює та конкретизує повноваження Президента. Так, п. 3 ст. 11 конкретизує, що Президент України забезпечує через Раду національної безпеки і оборони України координацію діяльності органів виконавчої влади, Збройних Сил України у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. А п. 7 цієї статті доповнює, що всі рішення щодо мобілізації Президент України повинен вносити на затвердження Верховній Раді.

Згідно з ч. 11 п. 1.ст. 4 Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України\" Рада національної безпеки і оборони України на своїх засіданнях розглядає „питання загальної або часткової мобілізації...\" [7].

Отже, проаналізувавши повноваження Президента України згідно з Конституцією та законами України, можемо сказати, що складовими основної об\'єктної функції Президента України в сфері національної безпеки і оборони, – забезпечення національної безпеки , на нашу думку, є:

– гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України;

– здійснення керівництва у сфері національної безпеки, очолювання Ради національної безпеки і оборони України;

– прийняття рішення про загальну та часткову мобілізацію, про введення воєнного та надзвичайного стану, про оголошення стану війни та використання ЗС України в разі збройної агресії проти України.

Ці функції Президента України найповніше втілюються в основні функції військових формувань Воєнної організації держави (механізм здійснення функцій Президента України, тобто його технологічні функції в галузі національної безпеки) через такий спеціалізований орган, як Рада національної безпеки і оборони України.

Література:

1. Коментар до Конституції України / Опришко В.Ф., Авер\'янов В.Б., Корнієнко М.І. та ін.— К.: Інститут законод-ва Верховної Ради України, 1996. – 516 с.

2. Бурчак Ф.Г, Погорілко В.Ф. Розділ IX. Конституційно-правовий статус Президента України // Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. центр правничих студій, 1999. – С. 232.

3. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1 (16). – С. 58.

4. Закон України від 26.06.92 №2501-ХІІ „Про надзвичайний стан\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 538.

5. Закон України від 16.03.2000 № 1550-111 „Про правовий режим надзвичайного стану\" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.

6. Закон України від 06.12.91 №1932-ХІІ „Про оборону України\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106; 1993. – № 44. – Ст. 420; 1994. – № 45. – Ст. 410; 1995. – № 38. – Ст. 284; 2000. – III.

7. Закон України від 05.03.98 № 183/98-ВР „Про Раду національної безпеки і оборони України\" // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35.

8. Закон України від 06.12.91 №1934-ХІІ „Про Збройні Сили України\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108; 1993. – № 44. – Ст. 421.

9. Закон України від 21.10.93 № 3543-ХІІ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію\" // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 44. – Ст. 416; 1999. – № 27. – Ст. 221; 2005. – № 2.