ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Удосконалення механізму адміністративно-процесуальної діяльності органів державної податкової служби України

Найбільшу частку правопорушень у сфері економіки за результатами досліджень займають правопорушення у сфері податкового законодавства. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства була пом\'якшена новим КК України, який вступив в силу 1 вересня 2001 року. Одночасно був прийнятий Закон України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами\" який вступив у силу з 1 квітня 2001 року. При цьому, як показує практика, значно ускладнилася система штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Необхідно також зазначити, що таку систему штрафних санкцій ускладнюють різноманітні підзаконні акти податкових контролюючих органів. Саме тут виникають скарги платників податків щодо неправильного застосування до них штрафних санкцій податковими органами. Оскільки розв\'язання цих питань потребує спеціальних знань, то практично майже завжди призначається судово-бухгалтерська експертиза.

Основними матеріалами, що направляються для дослідження експерту-бухгалтеру, в таких випадках є:

1. Оригінал акта про перевірку господарсько-фінансової діяльності підприємства, організації чи установи державною податковою адміністрацією з усіма додатками.

2. Письмові пояснення керівника, головного бухгалтера та інших посадових осіб за письмовими висновками перевірки.

3. Вилучені оригінали документів, облікових регістрів, форми фінансової та податкової звітності, що підтверджують факти викритих правопорушень при сплаті податків.

4. Свідчення про майно на підприємстві, наявність і рух грошових коштів на його рахунках у банку.

5. Інші матеріали справи (договори, угоди, аудиторські висновки, висновки інших судових експертиз і тощо).

При вивченні наданої інформації експерту необхідно враховувати, що податкове законодавство України постійно змінюється як щодо об\'єктів оподаткування, так і щодо наданих пільг певним категоріям платників податків. Саме тому при розгляді матеріалів експерт повинен встановити, який законодавчий акт діяв у той період, коли відбувалося ухилення від сплати податків. Якщо порушення мало місце в період дії як одного, так і іншого закону, то суму несплачених податків варто нараховувати окремо за кожний період, в якому діяв той чи інший закон.

Процес провадження судово-бухгалтерської експертизи закінчується оформленням матеріалу у вигляді висновку експерта. Висновок експерта є доказом, тому він повинен бути чітким і зрозумілим і, як правило, складатися з таких частин: вступна, дослідницька та висновки.

На практиці доказове значення висновків експерта іноді значно завищується. У той же час, як показує практика, за суб\'єктивними і об\'єктивними причинами висновок експерта може бути правильним або необґрунтованим повністю або частково. Наведене вказує на необхідність правильно оцінювати експертний висновок.

Необхідно зазначити, що якщо експертиза буде визнана неповною або недостатньо чіткою, то може бути призначена додаткова експертиза. Додаткова експертиза необхідна і тоді, коли експерт порушив свої права або вийшов за межі своєї компетенції. Як правило, для проведення такої додаткової експертизи призначається інший експерт. Якщо висновки додаткової експертизи не співпадають з висновками раніше проведених експертиз, то експерти повинні пояснити причини наявних розходжень.

У випадку, коли немає можливості отримати необхідні документи, які на думку експерта не можуть бути замінені іншими, експерт складає повідомлення про неможливість дати висновок. Повідомлення складається і у випадках, коли поставлені перед експертом питання виходять за межі його спеціальних знань.

Щодо порядку одержання й оцінки пояснень від осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, то необхідно зазначити, що пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є важливим засобом встановлення об\'єктивної істини по справі. Посадові особи повинні володіти методикою одержання пояснень від осіб, які вчинили порушення адміністративно-правової норми та притягуються до відповідальності.

Частиною процесуального статусу особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, є повноваження на участь у встановленні об\'єктивної істини по справі.

При цьому порушник також може скористатися наданими йому правами і в стадії розгляду справи.

Правопорушник може використати свої права за допомогою оскарження. При цьому ст. 288 КУпАП надає конкретний опис порядку оскарження постанови.

Фахівці зазначають, що до оцінки показань правопорушника необхідно ставитися об\'єктивно, розглядаючи ці показання як одне з найважливіших джерел доказів.

Важливе значення мають складання та оцінка протоколу про вилучення речей та документів, а також інших матеріалів.

В юридичній літературі деякі автори відносять до самостійних джерел доказів протоколи, які є процесуальними засобами збору доказів [5] тих процесуальних дій, у ході яких виявляються факти і обставини, доступні сприйняттю людьми, які беруть у цьому участь [6]. Зазначений підхід має підтримку багатьох вчених-юристів [7]. Інші автори вважають, що до протоколів як до самостійних джерел необхідно віднести такі, в яких зафіксовані показання осіб, які брали участь по справі. Однак необхідно зазначити, що такі протоколи є засобом збереження показань осіб, а не самостійними джерелами доказів.