ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Теоретичні підходи щодо визначення дефініції “валютні обмеження”

Реферат на тему:

Теоретичні підходи щодо визначення дефініції \"валютні обмеження\"

Перехід країни до ринкової економіки передбачає обмеження державного регулювання всіх економічних процесів, що відбуваються у суспільстві.

Фінансова безпека країни залежить від фінансово-правового механізму регулювання валютних відносин. Головним складовим елементом валютної політики України є валютні обмеження. Доречно зазначити, що аналіз наслідків відпливу капіталу за кордон та нестабільного валютного законодавства, що зумовлює інфляційні процеси, а також порушення правил порядку проведення валютних операцій з валютними цінностями, дає нам право більш комплексно дослідити проблеми застосування валютних обмежень.

Зауважимо, що категорія \"валютні обмеження\" в науковій літературі комплексно розглядається з економічної точки зору. Поряд з цим, теоретичне дослідження валютних обмежень юридичною наукою в Україні відсутнє. Хоча необхідно відмітити українських вчених: Є.О. Алісова, А.С. Гальчинського, Л.М. Кравченко, Є.В. Карманова та інших, які частково в своїх наукових працях досліджували валютні обмеження.

Комплексні дослідження валютних обмежень, які застосовуються в Російській Федерації, розглядалися в науково-теоретичних працях: І.П. Айзенберга, М.М. Артемова, О.Ю. Грачевої, Б.Ю. Дорофеєва, А.В. Емелина, М.М. Земцова, М.Г. Кальнея, В.Т. Ковальова, В.М. Крашенинникова, Л.А. Лунца, А.Г. Наговіцина, В.В. Наумова, В.О. Пушина, Н.В. Сапожникова, Г.А. Тосуняна, І.В. Хаменушка та інших.

Традиційно в науковій літературі державне регулювання валютних відносин характеризується трьома валютними режимами [11, с. 343; 27, с. 554; 30, с. 13]:

- режим державної валютної монополії;

- режим державного валютного регулювання;

- режим вільного здійснення валютних операцій [30, с. 15], або режим вільно конвертованої валюти [11, с.343; 27, с. 554].

Ми цілком погоджуємося з О.Ю. Грачовою, яка стверджує, що тип валютного режиму визначає принципи здійснення валютних операцій, повноваження і функції органів валютного регулювання та контролю, права і обов\'язки юридичних і фізичних осіб щодо володіння, користування та розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства [11, с. 343; 27, с. 554].

На сьогодні в Україні діє валютний режим державного валютного регулювання, що юридично закріплений декретом Кабінету Міністрів України \"Про систему валютного регулювання та валютного контролю\" № 15-93 від 19 лютого 1993 року (далі Декрет №15-93) [1]. У Російській Федерації, як вважає О.Ю. Грачова, також встановлено режим державного валютного регулювання, що закріплено законом Російської Федерації \"Про валютне регулювання і валютний контроль\" [11, с. 343].

Державне валютне регулювання у своїй сутності відображає валютну політику країни, а його головним інструментом є валютні обмеження.

Історія валютних обмежень є досить специфічною, тому що вони використовувалися майже в усіх розвинутих країнах Західної Європи, а також США, Японії та інших, що застосовували політику жорстких валютних обмежень на рух капіталів та на проведення поточних валютних операцій [8, с. 12].

На сьогодні, майже всі розвинуті країни відмовилися від валютних обмежень, тому що вони виконали свою місію [3, с.15], та перейшли на новий етап свого існування з впровадженням валютного режиму вільного здійснення валютних операцій. Але деякі країни - Польща, Венгрія, Чехія, Турція, Китай, Кіпр, Ізраїль, Іран, ЮАР, Греція, Португалія та інші, й досі використовують обмеження валютних операцій та репатріації валютної виручки за допомогою певних адміністративних заходів [3, с. 15 – 16].

Як уже зазначалося, в Україні відсутнє комплексне дослідження особливостей всієї валютної системи. У той же час Є.О. Алісов приділив увагу одному елементу валютної системи – валютним відносинам [2], а Л.М. Кравченко [16] частково дослідила правові засади валютного регулювання і контролю в Україні.

Проте в Російській Федерації дослідження валютних обмежень є надзвичайно актуальним. Найбільш комплексне дослідження інституту валютних обмежень було проведено російським науковцем Н.М. Артемовим [4].

Необхідно зазначити, що визначення поняття \"інститут валютних обмежень\" детально було досліджено економістами. Найбільш поширеним є визначення, що дано в фінансово-кредитному словнику, де під валютними обмеженнями розуміють систему заходів, у законодавчому та адміністративному порядку по обмеженню операцій з валютними цінностями. Важко погодитися з авторами словника, які ототожнюють поняття \"валютний контроль\" та \"валютні обмеження\" [26, с. 207, 211]. Доречно зазначити, що в певних випадках валютні обмеження регламентують здійснення валютного контролю [9, с. 16], більше того, під валютним контролем розуміють усю систему лімітування та регламентації валютних операцій резидентів та нерезидентів, включаючи весь комплекс валютних обмежень [20, с. 45]. Однак, на думку Є.В. Карманова, валютні обмеження є головним елементом валютного контролю [15, с. 350]. Ми схильні вважати, що ні валютний контроль, ні валютні обмеження не є складовими частинами один одного, а скоріше, навпаки, кожний виконує свою покладену на нього функцію та є складовою частиною валютного регулювання [30, с. 14].

В науковій літературі під валютними обмеженнями розуміють систему державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних та організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з валютними цінностями [5, с. 69; 6, с. 167; 7, с. 73; 12, с. 43; 14, с. 15; 18, с. 56; 22, с. 173; 31, с. 27; 32, с. 263-264], хоча М.М. Артемов під таким визначенням розуміє термін \"валютне регулювання\" [29, с. 474], з чим важко погодитися. На нашу думку, загальне визначення валютних обмежень було запозичене в І.М. Платонової [8, с. 11], яка їх розуміла, як конкретні заходи по регулюванню валютних операцій резидентів та нерезидентів країни, здійсненню ними платежів, інвестицій, порядку репатріації прибутків.

На думку М.М. Артемова та В.Т. Ковальова, валютні обмеження – це заходи заборонного характеру, направлені на лімітування та регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, які в кінцевому результаті відображають валютну політику країни [3, с. 31; 28, с. 331–333].

Є й інші визначення цього поняття. Так, Л.А. Лунц визначає валютні обмеження, як сукупність заходів, направлених на обмеження трансферту за кордон, шляхом обмеження певних операцій та накопичення міжнародних платіжних засобів (валютних цінностей) в девізних національних банках [17, с. 316]. Сапожников Н.В. вважає, що валютні обмеження – це спеціальні вимоги, що застосовуються до порядку здійснення валютних операцій, порушення яких тягне за собою накладення санкцій з боку уповноважених державою органів [23, с. 68]. Гальчинський А.С. під поняттям \"валютні обмеження\" розуміє систему нормативних правил, які регламентують права громадян та юридичних суб\'єктів ринку стосовно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснюють інші валютні операції та можуть застосовуватися при здійсненні контролю за рухом капіталу, блокуванні валютної виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, що здійснюють туристичні подорожі, і т. інше [10, с. 403]. А.К. Пронін визначає валютні обмеження, як систему економічних, правових та організаційних заходів, що ґрунтуються на регламентації зовнішньоекономічних операцій з валютою і валютними цінностями [21, с. 123].