ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Сутність та загальна характеристика кадрової політики в правоохоронних органах

Реферат на тему:

Сутність та загальна характеристика кадрової політики в правоохоронних органах

Сучасний етап розвитку державної служби в органах, структурах і підрозділах внутрішніх справ [2; 3; 4, с. 258–264; 5, с. 34–41; 6; 7, с. 87–91] вимагає проведення якісно нової кадрової політики. Вбачається, що розкриття сутності кадрової політики пов\'язане з уживанням таких суміжних дефініцій, як: „кадри\", „персонал\", „кадрова функція\", „робота з кадрами\", „кадрова робота\". Вони досить часто використовуються як у науковій літературі, так і в практичній діяльності працівників органів внутрішніх справ, зокрема кадрових підрозділів [8; 9, с. 43–48; 10, с. 51–57]. Так, термін „кадри\" походить від французького „cadre\" [11, с. 23], що в перекладі означає рама, рамка. До французької мови цей термін потрапив з латинської, де мав значення „чотирикутник\". Саме в такій формі, в минулому, вивішувався для широкого ознайомлення офіційний список працівників державних установ. Поступово відбувалося перенесення значення слова з рамки на документ, а з документа на його зміст. У першій половині ХІХ ст. слово „кадри\" починає вже застосовуватись для позначення постійного штату військових „підрозділів\", що сприяло появі таких понять, як „кадрова армія\", „кадровий військовий\", „кадровик\" [12, с. 185].

Поняття „кадри органів внутрішніх справ\" можна трактувати у вузькому і широкому розумінні. Так, трактуючи дане поняття у вузькому значені, деякі вчені відносять до кадрів лише тих осіб, які займаються організацією і виконанням управлінських рішень [11, с. 9]. Інші автори ще більше звужують поняття кадрів, відносячи до них тільки посадових осіб [13, с. 4]. Традиційно до кадрів органів внутрішніх справ відносять лише працівників, які мають спеціальні звання, тобто атестованих працівників [14, с. 6]. Однак вважаємо більш доцільним вживання терміна „кадри органів внутрішніх справ України\" в широкому значенні і відносити до означеної категорії усіх працівників як атестованих, так і неатестованих, які працюють у системі МВС. Отже, широкий підхід до розуміння кадрів органів Міністерства внутрішніх справ дозволяє відокремити такі їх основні характеристики. По-перше, це особи, які постійно чи тимчасово виконують службово-трудові функції. По-друге, виконання функцій відбувається на підставі трудового договору чи контракту. По-третє, такі функції виконуються ними у межах основної професії або спеціальності. По-четверте, здійснення цих функцій відбувається на платній основі. Класифікація ж кадрів органів внутрішніх справ повинна відбуватися за такими критеріями: соціальними об\'єктивними ознаками особи (стан, вік, освіта тощо); посадовим становищем; правовим становищем у системі управління (посадові особи, представники влади, працівники); функціональною ознакою в процесі управління.

„Персонал\" від лат. „persona\" – особа. Застосування цього поняття відображає реальне підвищення ролі людського фактора у забезпеченні ефективного функціонування органів внутрішніх справ, зростання залежності результатів їх діяльності від якості розвитку, мотивації та характеру використання всього персоналу та кожного працівника окремо. У науковій літературі з управління існують різні підходи вчених до розуміння терміна „персонал\". Так, Г.Г. Воробйов протиставляє персонал кадрам як „чомусь абстрактному, відокремленому та застарілому\" [15, с.109–115]. На думку О.В. Крушельницької та Д.П. Мельничука, термін „кадри\" в зарубіжних і вітчизняних джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих – спеціалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи на даному підприємстві. У свою чергу, термін „персонал\", на їх думку, є найбільш доцільним на рівні організації, оскільки визначає особовий склад організації, який працює за наймом і характеризується певними ознаками [16, с. 10]. Поряд із протиставленням понять „персонал\" та „кадри\" розповсюдженим є і використання їх як понять-синонімів. Так, на думку В.Р. Вєсніна, „персонал або кадри – це основний штат працівників організації, який виконує різні виробничо-господарчі функції\" [17, с. 12]. На думку О.М. Бандурки, кадри або персонал – це основний штатний склад працівників організації, які виконують різні організаційно-технологічні та виробничо-господарські функції [12, с. 185]. За останні роки в органах внутрішніх справ широко вживається поняття „персонал\", що знайшло своє відображення у назві відповідних департаментів, відділів, посад, проблематиці науково-практичних конференцій тощо [18; 19; 20]. Що стосується розмежування понять „персонал\" та \"кадри\", то, на нашу думку, воно є видуманим, оскільки ці поняття означають одне і те ж, відмінність їх полягає тільки у мовному походженні. Якщо взяти за основу порівняння (розмежування) історичний аспект, то зазначимо, що до 90-х років ХХ століття часто вживаним було поняття „кадри\", а починаючи із 1990-х років та й у наш час більш вживаним (розповсюдженим) є поняття „персонал\", що пояснюється появою зарубіжних теорій з менеджменту [21; 22; 23; 24], управління персоналом [25; 26; 27; 28], управління трудовими ресурсами [29] та управління людськими ресурсами [30; 31].

Беручи до уваги вищенаведене, доцільним є таке визначення персоналу органів внутрішніх справ, як сукупності працівників (як атестованих, так і не атестованих), які виконують службово-оперативні, організаційно-технологічні чи виробничо-господарські функції та зараховані до штатів системи МВС України.

У свою чергу, в системі органів Міністерства внутрішніх справ поняття „кадрова функція\" також визначається по-різному. Так, Г.О. Туманов визначає її як виконання завдань соціального забезпечення систем і процесів управління в сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю шляхом залучення людей, які мають певні якості, до реалізації трудових функцій в організаційних межах Міністерства внутрішніх справ чи його структурних підрозділах [32, с. 13]. Л.М. Колодкін зазначає, що кадрова функція – це „забезпечення нормальної діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ щодо виконання покладених на них обов\'язків шляхом підбору, розстановки, навчання кадрів, які відповідають певним вимогам\" [33, с. 62]. В.М. Плішкін, кадрову функцію органів внутрішніх справ визначає як „специфічно повторювану діяльність, здійснювану в процесі управління органами внутрішніх справ, змістом якої є: забезпечення органів і підрозділів необхідним, відповідаючим певним вимогам контингентом людей, а також інформацією про нього, впровадження науково обґрунтованих методів добору, розстановки, навчання, виховання, стимулювання кадрів, правового регулювання проходження служби та надання правового захисту рядовому і начальницькому складу\" [34, с. 601–602]. О.М. Бандурка в поняття кадрової функції включає: „1) визначення кількості працівників, їх посадових категорій і рівня професійної підготовки; 2) роботу з кадрами: підбір, розстановку, переміщення, формування резерву, оцінку службової діяльності працівників; 3) стимулювання трудової активності й виховання кадрів; 4) застосування заходів морального й матеріального стимулювання; 5) підготовку кадрів\" [12, с. 192–193].

Проблемним є розмежування понять „кадрова політика\" та „кадрова робота\". Так, деякі вчені вважають вказані поняття синонімами, інші, відокремлюючи термін „кадрова політика\", не бачать відмінностей між поняттями „кадрова робота\" і „роботою з кадрами\" [35; 36, с. 3–10]. Вперше проблему розмежування означених термінів актуалізував Г.О. Туманов. На його думку, кадрову політику необхідно розглядати як стратегію підбору, використання, підготовки і перепідготовки кадрів, що обов\'язково закріплюється чинним законодавством та реалізується усіма підсистемами суспільства й держави [32, с. 14]. М.І. Ануфрієв щодо цього зазначає, що поняття „кадрова робота\" і „робота з кадрами\" близькі за змістом тому, що передбачають уже саму діяльність щодо підбору, розстановки, навчання та виховання персоналу органів внутрішніх справ [37]. Однак, якщо роботу з кадрами повинні здійснювати певним чином усі посадові особи, то безпосередньо кадрова робота здійснюється меншим колом осіб, а саме: керівниками, безпосередньо відповідальними за набір і призначення на посади осіб, та кадровими апаратами.