ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Сутність виконавчої влади: конституційна практика її реалізації

Отже, з погляду Конституційного Суду, на органи виконавчої влади покладається обов\'язок щодо безпосередньої реалізації функцій держави із забезпечення загальнонаціонального розвитку та громадської безпеки в усіх сферах життєдіяльності суспільства, що зазнають державно-владного впливу. Запропоноване розуміння виконавчої влади як такої, що „виконує\" функції держави, відповідає сучасному стану досліджень у сфері розподілу влади. Необхідно відмовитися від спрощених, ідеологічно упереджених міркувань про \"рівність\" гілок влади. Дійсно, вплив держави на суспільство виявляється, насамперед, у конкретних управлінських рішеннях, прийняття та здійснення яких завжди передбачає певний простір дискреційності, власного розсуду органу чи посадової особи виконавчої влади. Внаслідок викладеного, повноваження парламенту, уряду та органів правосуддя не можуть бути політично рівноцінними. Власне, у наведеному висновку немає нічого нового навіть у порівнянні з поглядами Дж. Локка. Нова методологія дослідження виконавчої влади характеризується лише прагненням відмовитися від безумовно негативної оцінки такої нерівності, з урахуванням того, що баланс між гілками влади в реальних умовах функціонування політичної системи досягається, перш за все, за допомогою контрольних повноважень законодавчої влади, інститутів конституційної відповідальності та судового оскарження неправомірних актів, дій та бездіяльності органів виконавчої влади. Істотним уявляється і вплив такої переоцінки сутності виконавчої влади на критерії ефективності державного управління, яка не може і не повинна розглядатися у сучасних умовах лише як повне виконання нормативних вимог. Відношення до виконавчого органу як до виразника державних інтересів у певній сфері життя суспільства дозволить подолати позитивізм у ставленні до проблем управлінської діяльності, оскільки саме визначення мети, її обґрунтованість та відповідність потребам суспільства і, власне, досягнення цієї мети стає першою ланкою оцінки ефективності управління.

Література:

1. Цвєтков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти. – К.: „Ін Юре\", 2003. – 496 с.

2. Медушевский А.Н. Становление и развитие доктрины разделения властей//Вестник Российской Академии наук. – 1994. – Т. 64. – № 1. – С. 75–92; – № 2. – С. 89–107.

3. Безродний Є.Ф., Ковальчук Г.К., Масний О.С. Світова класична думка про державу і право. – К.: Юрінком-Інтер, 1999. – 400 с.

4. Монтескье Ш.-Л. Избр. соч. – Т. 2. – М.: Наука, 1951. – 388 с.

5. Карлейль Т. Французская революция. История. – М.: Мысль, 1991. – 575 с.

6. Duguit L. Traile de Droit Constitutionnel. Vol. 2. La Theorie Generate de l\'Etat. Paris, 1923. – 742 Р.

7. Вильсон В. Государство: Прошлое и настоящее институциональных учреждений. – М.: Саблин, 1905 – 152 с.

8. Burdeau G. Traite de Science Politique. T. V. Les Regimes Politiques. – Paris, 1980. – 472 Р.

9. Esmein A. Elements de Droit Constitutionnel Francais et Compare. – Paris: L. Larose&L. Tenin, 1909. – 506 Р.

10. Hauriou M. Precis de Droit Constitutionnel. Paris: Librairie du Recueil Sirey, 1929. – 222 Р.

11. Houriou M. Precis de Droit Administratif et de Droit Public. – Paris, 1911. – 284 P.

12. Loewenstein K. The Balance between Legislative and Executive Pover: a Study in Comparative Constitutional Law // Chicago Law Rev. – 1938. – № 5. – P. 566–608.

13. Уткин А.И. Дипломатия Франклина Рузвельта. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. – 544 с.

14. Перегуда Є. Державне управління має бути поставлене на науковий грунт // Право України. – 2004. – № 7. – С. 147–150.

15. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск, 1995. – 320 с.

16. Речицький В. Конституційний процес в Україні як феномен демократії // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 4. – С. 127–133.

17. Конституційно-правові проблеми українського державотворення: Матеріали методологічного семінару. – К., 2002. – 76 с.

18. Авер\'янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять „державне управління\" і „виконавча влада\": полемічні нотатки // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.

19. Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 14.