ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Сутність, види комп’ютерних злочинів та їх підслідність

Реферат на тему:

Сутність, види комп\'ютерних злочинів та їх підслідність

Кримінальне законодавство держав покликано забезпечити захист законних прав та інтересів особи, суспільства і держави в матеріальному світі. У ході поступового розвитку інформаційних технологій і засобів телекомунікації вони стали незамінною складовою життя людини, діяльності суспільства і механізмів держави. Це поставило на „порядок денний\" у всіх державах світу необхідність нормативно-правової підтримки нових відносин, які виникають при використанні комп\'ютерних технологій, а також необхідність формування правового середовища з чітко окресленим колом категорій і понять.

Як науковці, так і законодавці вважають, що у державах, де комп\'ютеризація суспільного життя знаходиться на високому рівні, існує самостійна група злочинів, які узагальнено називають „комп\'ютерними злочинами\" („computer crimes\"). До речі, в юридичній науці України це поняття називають по-різному: „кіберзлочини\", „інформаційні злочини\", „злочини у сфері високих технологій\", „злочини у сфері комп\'ютерної інформації\", „злочини у сфері інформатизації\" тощо [3; 5; 7; 10].

У 1986 р. у Парижі групою експертів Організації економічного співробітництва і розвитку було вперше дано кримінологічне визначення комп\'ютерного злочину, під яким розумілася будь-яка незаконна, неетична або недозволена поведінка, що стосується автоматизованої обробки і/або передачі даних [5, с. 11]. Але з того часу донині у світі немає єдиних підходів до визначення поняття і видів комп\'ютерних злочинів. Це об\'єктивно обумовлюється складністю поєднання дефініції „комп\'ютерна інформація\" з традиційними інститутами кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права, а також у зв\'язку з невпинним розвитком комп\'ютерних (інформаційних) технологій.

Виходячи з визнання суспільної небезпеки таких злочинів, актуальності набуває чинне законодавство України. Відповідно, зрозумілою стає важливість даного дослідження, адже науковий аналіз обраної проблеми є однією з передумов ефективної протидії комп\'ютерній злочинності, а значить, і вирішення нагальних завдань, поставлених перед правоохоронними органами нашої держави.

У цьому науковому дослідженні автор поставив за мету: 1) визначити сутність явища „комп\'ютерний злочин\"; 2) проаналізувати види комп\'ютерних злочинів; 3) визначити підслідність комп\'ютерних злочинів; при цьому звернути увагу на вирішення спірних питань у випадку виявлення органами податкової міліції ознак даних злочинів.

Для цього автор виділяє відповідні завдання: провести порівняння і аналіз положень міжнародно-правових актів, норм кримінального законодавства України та інших держав, норм КПК України; проаналізувати визначні позиції вітчизняних і закордонних вчених з даної проблеми.

Необхідно зазначити, що дану проблему частково досліджувало чимало науковців, у т.ч. із провідних у цій галузі установ, зокрема, Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. При написанні даної статті автор опрацював наукові роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців: П.Д. Біленчука, Л.В. Борисової, В.Б.Вєхова, А.Г. Волеводза, В.Д. Гавловського, В.І. Гаєнка, В.О. Голубєва, І.Ю. Карпу-шевої, М.В. Карчевського, В.В. Лісового, В.В. Пивоварова, Н.А Розенфельд, В.С. Цимбалюка та деяких інших.

Більшість вчених у своїх роботах звертали увагу на окремі аспекти проблеми. Одні здійснювали аналіз статей 361–363, порівнюючи ці норми з приписами чинного законодавства, але без урахування відповідних напрацювань на міжнародному рівні [9; 11; 15 та ін]. Інші вчені досконало розглядали поняття, зміст комп\'ютерної інформації, а питання інших предметів злочинних посягань не висвітлювалось.

Таким чином, у вітчизняній юридичній науці питання визначення сутності явища „комп\'ютерний\" злочин та їх підслідності ще недостатньо розробені на основі розширеного і ґрунтовного аналізу.

Термін „комп\'ютерна злочинність\" спочатку з\'явився в американських, а потім і інших закордонних друкованих виданнях на початку 60-х років, коли були виявлені перші випадки злочинів, вчинених із використанням електронно-обчислювальних машин (далі – ЕОМ). Його широко почали використовувати практичні працівники правоохоронних органів і вчені, попри те, що для цього були відсутні правові підстави.

Один із документів ООН виділяє дві категорії кіберзлочинів:

а) кіберзлочин у вузькому розумінні („комп\'ютерний злочин\"): будь-яке протиправне діяння, що вчиняється за допомогою електронних операцій, метою якого є подолання захисту комп\'ютерних систем і даних, що ними обробляються;

б) кіберзлочин у широкому розумінні („злочин, пов\'язаний з використанням комп\'ютерів\"): будь-яке протиправне діяння, що вчиняється за допомогою або у зв\'язку з комп\'ютерною системою або мережею, включаючи такі злочини, як незаконне зберігання, пропонування або розповсюдження інформації за допомогою комп\'ютерної системи або мережі\" [5, с. 333].

Європейською Конвенцією про кіберзлочинність не виділено поняття „комп\'ютерного\" злочину. Натомість воно замінено терміном „кіберзлочин\", який розкривають через перелік діянь.

У законодавстві України, у т.ч. і Кримінальному кодексі України, офіційного визначення комп\'ютерного злочину не існує [10, с. 86]. Проте за змістом статей 361-363 розділу 16, а також суміжних з ними статей (ст.ст. 185–191, ст. 200), випливає, що йдеться про злочинність, пов\'язану як з безпосереднім замахом на комп\'ютери, комп\'ютерну інформацію, мережі, так і на інші об\'єкти, де інструментом здійснення злочинної мети є використання електронно-обчислювальної техніки.

У вітчизняній науковій літературі ще до введення в КК України самостійного розділу 16 існували різні погляди на даний вид злочинів. Їхній діапазон поширюється від розширеного тлумачення комп\'ютерних злочинів (до яких представники даної думки відносять всі діяння, що вчиняються з використанням тим чи іншим способом комп\'ютерів) до заперечення їх як самостійного виду (зокрема, Батуріним Ю.М.). Таких позицій досить багато, тому наведемо деякі з них.

Одні автори вважають, що до комп\'ютерної злочинності відносяться всі протизаконні діяння, предметом і засобом здійснення яких є процедури та методи, а також процес комп\'ютерного опрацювання даних [1].

В.Б. Вєхов розуміє комп\'ютерні злочини як передбачені законом суспільно-небезпечні дії, вчинені з використанням засобів електронно-обчислювальної техніки. Борисова Л.В. під цим терміном розуміє злочини в сфері комп\'ютерної інформації, тобто передбачені карним законом суспільно-небезпечні дії, в яких машинна інформація є або засобом, або об\'єктом злочинних замахів [4]. М.В. Карчевський такими злочинами називає суспільно небезпечні, винні, кримінально карані діяння, що завдають шкоди інформаційним відносинам, засобом забезпечення яких є ЕОМ, системи або комп\'ютерні мережі, і до них він відносить злочини, передбачені ст.ст. 361–363 КК України [9].