ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Становлення та розвиток оперативно-розшукової діяльності

Рівень професіоналізму таємних агентів дійсно був високий. О.І. Спиридович ось як описує затримання відомого терориста Гершуні: „Я зібрав філерів, щоб сказати їм кілька слів. Говорити з ними було легко. Я попередив їх, що за отриманою інформацією наступним поїздом повинен приїхати Гершуні. Я попрохав їх бути уважними, діяти розумно і рішуче. Люди були наелектризовані. Пасажирський поїзд прибув до Києва близько шостої години ранку. Коли поїзд зупинився, з вагону вийшов добре одягнений чоловік з портфелем у руці. Він уважно озирнувся, і повільно пішов уздовж потягу, поглядаючи на колеса вагонів. Наші люди не поворухнулися: особа не мала ніякої подоби з фотокартками, які мали при собі філери. Раптом невідомий зупинився, нахилився і почав поправляти шнурки на черевику, глянувши скоса на філерів. Цей маневр і згубив його. Погляди зустрілись. „Наш\", – сказав старший філер\" [4].

На початку радянського періоду оперативно-розшукова діяльність в Україні здійснювалась в основному підрозділами карного розшуку. У подальшому оперативно-розшукова діяльність регулювалась, як правило, таємними відомчими наказами та інструкціями. У 1922 р. НКВС УРСР затвердив Інструкцію з організації секретної агентури в установах карного розшуку. Така агентура складалася із секретних розвідників і негласних інформаторів. У 1926 р. було прийнято Положення про секретні частини установ карного розшуку, відповідно до якого агентура складалась із уповноважених з інформування, інформаторів і розвідників. У 30-х роках розробляється і видається ряд постанов і інструкцій з організації тоді ще загальносоюзного розшуку злочинців і взаємодії між різними оперативними службами.

Вивчення історії розвитку та становлення оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів свідчить, що вона не завжди відповідала своєму призначенню. Так, у радянській тоталітарній державі оперативно-розшукова діяльність часто була спрямована на боротьбу з противниками правлячої партії (КПРС), релігійних об\'єднань, приватнопідприємницької діяльності, свободи думки та інше.

Першим спеціалізованим підрозділом у системі органів внутрішніх справ, що став вести цілеспрямовану боротьбу з корисливими злочинами економічної спрямованості, був відділ боротьби з розкраданнями соціалістичної власності (ВБРСВ) (рос. БХСС – прим. авт.). Пізніше в незалежній Україні була утворена Державна служба боротьби з економічною злочинністю постановою Кабінету Міністрів України від 05 07. 1993 № 510 „Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю\" із змінами та доповненнями від 31 січня 2001 № 69 \" [5].

Процес формування органів податкової міліції в Україні розпочався в 1994 р. У цьому році в системі МВС були створені підрозділи податкової міліції по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування. Указом Президента України від 30.10.1996 „Про створення у складі Державної податкової адміністрації України Головного управління податкової поліції\" Державній податковій адміністрації підпорядковувалися підрозділи МВС України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування.

З введенням у дію Закону України від 14 лютого 1998 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державну податкову службу в Україні\" податкова поліція отримала назву податкова міліція, яка входить до складу органів ДПС України, має чітко визначені завдання, повноваження, права і обов\'язки, що регулюються Законами України „Про державну податкову службу в Україні\", „Про оперативно-розшукову діяльність\", „Про міліцію\".

Згідно з Законом „Про ДПС в Україні\" податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, які діють у складі відповідних органів державної податкової служби і здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну і охоронну функції [6].

Отже, на всіх етапах розвитку суспільно-економічних формацій, оперативно-розшукова діяльність використовувалася міліцейськими підрозділами для боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку і влади, виконання законів держави, які на той час були встановлені. Велися і продовжують вестися пошуки нових форм і методів оперативно-розшукової діяльності, нових організаційних структур, нових систем управління [7].

Література:

1. Дудник Л.М. Коментар до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність у таблицях і схемах\" (із змінами і доповненнями). – Ірпінь, 2003.

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: „А.С.К\", 2002.

3. Пиджаренко А.М. История и тайны уголовного и политического сыска. – К: Юринформ, 1994. – 400 с.

4. Свиридович А. Записки жандарма. – М: Худож. лит., 1991. – 268 с.

5. Зібрання Постанов Уряду України. – 1994. – № 2. – С. 30.

6. Про державну податкову службу в Україні: Закон України із змінами і доповненнями від 04.12.1990 р.

7. Історія міліції України у документах і матеріалах / Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю.: у 3х т. – К., 1997. – Т. 1. (1917–1925). – С. 6–7.