ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Становлення і організація фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин

У 1995 році відповідно до Указу Президента України „Про Державне казначейство України\" від 27.04.95 № 335 при Міністерстві фінансів України утворено Державне казначейство України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 затверджено Положення „Про Державне казначейство України\", у якому визначено, що Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів України. Основним завданням цієї системи є організація роботи з управління наявними коштами Державного бюджету України та контролю за його виконанням, розподіл між бюджетами, що входять до складу бюджетної системи України, загальнодержавних податків і зборів за нормативами, затвердженими в установленому порядку, управління державними внутрішніми та зовнішніми боргами, ведення обліку касового виконання Державного бюджету України та складання звітності, розробка нормативно-методичних документів щодо бухгалтерського обліку і звітності виконання бюджетів. Саме Державне казначейство відіграє основну роль у здійсненні обліку і контролю за розподілом регулюючих доходів між відповідними рівнями бюджетної системи, тому можна вважати його одним із основних суб\'єктів контролю в сфері міжбюджетних відносин, або інакше - міжбюджетного контролю.

Прийнята 28.06.1996 р. Конституція України закріпила загальні положення побудови бюджетної системи держави та загальні положення здійснення фінансового контролю вищими державними органами [1].

Бюджетний кодекс визначив нові засади бюджетного процесу та міжбюджетних відносин. Вперше законодавцем було закріплено саме поняття міжбюджетних відносин [2]. Багато недоліків з організації міжбюджетних відносин 90-х років усунено положеннями цього нормативного акта. Крім того, цей законодавчий акт містить перелік законодавчих і виконавчих органів влади, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства, а також передбачає відповідальність за бюджетні правопорушення.

Орган законодавчої влади відіграє основну роль в організації державного фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин. Такий контроль відповідно до Конституції має назву парламентського. Згідно зі ст. 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його виконання, а також прийняття законів, винятково якими встановлюються: Державний бюджет України та бюджетна система України, система оподаткування, податки та збори, основи утворення та функціонування фінансового, грошового та інвестиційного ринків та ін. [12, с. 102]. На пленарних засіданнях Верховної Ради України безпосередньо відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Отже, можна говорити про здійснення фінансового контролю Верховною Радою України, бо проект основних напрямів бюджетної політики, який обговорюється у парламенті, містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді. Неналежне здійснення такого попереднього контролю може призвести до суттєвих порушень у сфері міжбюджетних відносин і, відповідно, негативно відобразиться на здійсненні фінансового контролю в подальшому.

Відповідними функціями у сфері фінансового контролю наділений Президент України, який як глава держави реалізує їх під час підписання прийнятих Верховною Радою законів про здійснення фінансової діяльності держави. При цьому він наділений правом вето щодо прийнятих законів, призначає міністра фінансів, має право скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим. До контрольних повноважень Президента потрібно віднести безпосереднє здійснення фінансового контролю, участь в утворенні інституцій, що його здійснюють, та створення фінансово-контрольних норм, які містяться в Указах та розпорядженнях [15, С. 113]. Звичайно, його роль у здійсненні міжбюджетного контролю визначено лише загальними фразами і не конкретизовано.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі виконавчої влади здійснює фінансовий контроль безпосередньо в процесі виконання покладених на нього повноважень із забезпечення фінансової політики держави, а при цьому, відповідно до ст. 116 Конституції, розробляє проект закону про Державний бюджет України та забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, представляє Верховній Раді звіт про його виконання, а також направляє та координує роботу міністерств, інших органів державної влади. Міністерство фінансів наділено також контрольними повноваженнями в сфері міжбюджетних відносин. Так, під час розгляду та доопрацювання проекту закону про Державний бюджет ним можуть бути змінені показники обсягів міжбюджетних трансфертів. У цьому випадку Кабінет Міністрів України повинен подати розрахунки з відповідним обґрунтуванням. На жаль, у Бюджетному кодексі України не вказано, яку відповідальність нестиме цей орган за неправильне проведення таких розрахунків.

Особливим органом фінансового контролю є Рахункова палата. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про Рахункову Палату\" Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який підпорядкований та підзвітний Верховній Раді України [7]. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від інших органів держави. До завдань Рахункової палати віднесено: організацію та здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягом, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та національно-культурного розвитку, охорони довкілля; контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України в установах Національного банку України та уповноважених банках; аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про вдосконалення бюджетного процесу в цілому; регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України, про результати здійснення інших контрольних функцій; виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати діючим законодавством України. Оскільки Рахункова палата є одним із основних органів державного фінансового контролю, то вона відіграє важливу роль і при здійсненні міжбюджетного контролю.