ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Співвідношення дізнання і досудового слідства у кримінальному процесі України

З зазначеного видно, що між дізнанням і досудовим слідством на практиці сьогодні є дуже багато спільного, але є й відмінні риси, які необхідно детально розглянути, оскільки саме їх правильне розуміння та розмежування має важливе значення для кримінального судочинства.

З\'ясувати спільні та відмінні ознаки форм досудового розслідування дозволяє аналіз норм діючого кримінально-процесуального законодавства. Спільність дізнання та досудового слідства полягає в тому, що вони здійснюються органами досудового розслідування. Поєднує їх головна мета – встановлення об\'єктивної істини у кожній кримінальній справі, що є завданням стадії досудового розслідування та взагалі всього кримінального процесу (ст. 2 КПК) [20, с. 7], та єдність процесуальних умов їх провадження [7, с. 101]. Органи розслідування, з одного боку, охороняють права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, забезпечують правильне застосування кримінально-процесуального законодавства для того, щоб жоден невинуватий не був покараний. З іншого – вони повинні швидко і повно розкривати злочини і притягати до відповідальності кожного, хто вчинив злочин. Таким чином, органи досудового слідства та дізнання вирішують дві групи завдань – одні, спрямовані на рішучу боротьбу зі злочинністю, захист інтересів держави та суспільства, інші, присвячені охороні прав і законних інтересів особистості [12, с. 45].

Розслідування в обох формах здійснюється тільки у процесуальній формі, на підставі кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, за допомогою проведення слідчих дій, після порушення кримінальної справи.

Дізнання, проведене в обсязі, визначеному законом, є підготовчою діяльністю щодо досудового слідства. Це, однак, не зменшує силу процесуальних актів дізнання і не підриває їх доказового значення. Закон не зобов\'язує слідчого повторювати процесуальні дії, проведені дізнавачем. Слідчий обгрунтовує своє рішення про притягнення особи як обвинуваченого і про направлення справи прокурору рівного мірою на доказах, встановлених як при провадженні дізнання, так і при досудовому слідстві. Суд оцінює докази безвідносно до того, встановлені вони під час дізнання, яке передувало досудовому слідству, чи в процесі провадження досудового слідства. Тому суд не може спростувати ті чи інші встановлені у справі факти лише тому, що вони отримані в процесі дізнання, яке передувало досудовому слідству. Навпаки, ті фактичні дані, які отримані органами дізнання за допомогою здійснення процесуальних дій, не віднесених законом до їх компетенції, не можуть бути допущені як докази. За даної ситуації слідчий зобов\'язаний повторно провести такі дії [4, с. 9–10].

Під час дізнання процесуальний порядок документального оформлення слідчих дій такий же, що й при проведенні досудового слідства, і докладно регламентований законом [8, с. 31]. За своєю сутністю кримінально-процесуальні відносини, що складаються при провадженні дізнання та досудового слідства, є схожими. Хоча безперечно, досудове слідство являє собою більш складний вид досудового розслідування [4, с. 7], але і під час дізнання є певна специфіка у процесуальних відносинах, оскільки в них владним суб\'єктом кримінально-процесуальної діяльності може виступати не лише орган досудового розслідування (слідчий, орган дізнання), а й особа, яка провадить дізнання.

Єдність завдань, які вирішуються дізнанням та досудовим слідством, схожий характер кримінально-процесуальних відносин, які виникають у процесі дізнання і досудового слідства, однакова форма провадження дізнання та досудового слідства дозволяють визначити їх як дві форми процесуальної діяльності, які складають єдину стадію кримінального процесу.

Незважаючи на подібність дізнання та досудового слідства, вони все-таки відрізняються одне від одного за рядом ознак. Як зазначали М.В.Жогін та Ф.Н. Фаткуллін,\"таке розмежування йде за декількома напрямами\" [5, с. 53]. До відмінностей відноситься насамперед те, що дізнання є факультативною формою розслідування. Досудове слідство, навпаки, є обов\'язковою формою розслідування. З цього погляду дізнання не може замінити досудового слідства; останнє, навпаки, може обійтися у конкретних випадках і без дізнання [6, с. 108].

\"Головна відмінність між дізнанням і попереднім слідством полягає в тому, що попереднє слідство є вищою та більш складною формою розслідування... Дізнання ж – це форма розслідування, яка є допоміжною стосовно попереднього слідства, полягає в закріпленні слідів злочину і здійсненні першочергових і невідкладних дій, для того щоб повне і всебічне розслідування справи було проведено на попередньому слідстві\", – зазначав М.С. Строгович [17, с. 279].

Отже, якщо органом дізнання розпочато розслідування конкретного злочину, то це лише його початкова форма, що полягає в проведенні невідкладних слідчих дій у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини й проведенні слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин, у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими, і підлягає заміні основною формою провадження, якою за законом є саме досудове слідство.

Відмінність дізнання від досудового слідства полягає також у тому, що вони провадяться різними органами та посадовими особами. Дізнання здійснюють міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з\'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК).

Органами ж досудового слідства відповідно до ст. 102 КПК є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та органів безпеки.

Різне місце у діяльності органів дізнання та досудового слідства займає функція розсліду-вання. Для органів досудового слідства першою і основною їх функцією є розслідування злочинів. Вся інша діяльності слідчого випливає з неї. Здійснюючи розшукову діяльність, правову пропаганду серед населення, залучаючи громадськість до боротьби із злочинністю тощо, слідчий виходить з практики розслідування конкретних кримінальних справ, підкоряє ці форми основній діяльності, підвищенню її ефективності [7, с. 101].