ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Співвідношення дізнання і досудового слідства у кримінальному процесі України

Реферат на тему:

Співвідношення дізнання і досудового слідства у кримінальному процесі України

Досягнення загальних завдань кримінального судочинства важко уявити без участі органів дізнання та досудового слідства. Результати їх діяльності на перших етапах розслідування злочинів зумовлюють успіх усього подальшого провадження у кримінальних справах, забезпечують справедливість правосуддя, сприяють зміцненню законності та правопорядку. Підвищення ефективності в роботі органів досудового розслідування вимагає удосконалення правової бази їх діяльності. Для ефективної боротьби зі злочинністю необхідні такі форми досудового розслідування, які, з одного боку, забезпечували б своєчасне і якісне розслідування кримінальних справ, правосудність вироків, встановлення об\'єктивної істини по всіх кримінальних справах, за умов додержання прав, свобод і законних інтересів осіб, а з іншого – гарантували б швидкість реагування і рішучість органів дізнання за умов комплексного використання усіх наданих їм законом повноважень (процесуальних, адміністративних, оперативно-розшукових та ін.) з моменту надходження інформації про злочин. У той же час створення науково обгрунтованої моделі досудового розслідування, здатної задовольнити практичні потреби сучасного українського суспільства, яке обрало шлях до розвитку демократії та інтеграції з країнами Західної Європи, вимагає якнайшвидшого розв\'язання питання щодо співвідношення дізнання та досудового слідства.

Питання співвідношення дізнання та досудового слідства неодноразово було предметом дискусії у кримінально-процесуальній науці. Його дослідженню присвячені праці багатьох вчених-процесуалістів: Абдумаджидова Г.А., Бауліна О.В., Гурского М.К., Строговича М.С., Чистякової В.С., Юрченко Л.В. та ін., і незважаючи на це воно залишається актуальним і на сьогодні.

Конституція України чітко відокремлює поняття \"дізнання\" та \"досудове слідство\" (п. 3 ст. 121). Різними повноваженнями та функціями наділяє органи дізнання та досудового слідства чинний Кримінально-пароцесуальний кодекс України (далі – КПК). Однак діяльність органів дізнання переважно регламентована різними відомчими нормативними актами, які досить часто містять суперечливі, неузгоджені між собою та з чинним кримінально-процесуальним законом положення. Проте відомо, що джерелом кримінально-процесуального права є тільки закон, але в чинному КПК України є лише декілька норм, спеціально присвячених дізнанню, що не може сьогодні задовольнити практичні потреби в регламентації діяльності десятків тисяч органів і осіб, які здійснюють дізнання. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть усунути брак регламентації провадження дізнання, який є у КПК, іноді їх положення мають і негативні наслідки, головним з яких є те, що в практиці органів внутрішніх справ (далі – ОВС) всупереч вимогам Основного закону держави і волі народу України не існує чіткого розмежування дізнання та досудового слідства.

Законом України \"Про внесення в деякі законодавчі акти України змін та доповнень щодо удосконалення попереднього розслідування\", прийнятим 30 червня 1993 року, з КПК України було виключено ст. 105 \"Дії органів дізнання у справах, у яких провадження попереднього слідства не є обов\'язковим\" [15]. Така форма дізнання, як розслідування кримінальної справи у повному обсязі зі складанням обвинувального висновку, в Україні була скасована.

Однак, незважаючи на зміни у кримінально-процесуальному законодавстві, на практиці досить частими є порушення норм про підслідність. На сьогодні трапляються випадки перекладання на тривалий час функцій слдідчого на осіб, які провадять дізнання. Останні, перебуваючи у такому становищі, користуються повноваженнями слідчого і розслідують кримінальні справи у повному обсязі зі складанням обвинувального висновку. Відомі й факти призначення внутрішньовідомчими наказами начальника територіального або лінійного органу працівників спеціалізованих підрозділів дізнання на посади виконуючого обов\'язки слідчого, хоча згідно з п. 5 наказу МВС України „Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнання\" дозволяється \"призначення дізнавачів, виконуючих обов\'язки слідчих, здійснювати в разі реальної необхідності наказами по ГУМВС, УМВС, УМВСТ за умов одночасного встановлення ним посадових окладів та надбавок, відповідно до слідчих\" [14]. За даними Відділу організації дізнання МВС України* , у 2003 році виконуючими обов\'язки слідчого було прийнято до провадження 62 891 кримінальну справу, закінчено провадженням замість слідлчих – 19 370 кримінальних справ.

При призначенні на посаду \"виконуючого обов\'язки слідчого\" іноді не дотримуються й вимог, яким повинна відповідати особа, яка наділяється правом провадити досудове слідство. Зокрема, це стосується кваліфікації слідчого.

Так, відповідно до п. 4.1. розділу 4 Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України \"слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, і прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України\"[16]. Згідно з п. 8.3 розділу 8 Положення про штатні підрозділи дізнання в органах внутрішніх справ України, які втратили чинність з прийняттям 17 листопада 2003 року наказу МВС України № 1381, передбачалося: \"на посади дізнавачів призначаються громадяни України, які, як правило, мають вищу або середню спеціальну юридичну освіту, пройшли стажування і виявили при цьому професійну придатність до роботи у дізнанні\" [14].Але нині і цього не вимагається, оскільки штатний дізнавач повинен лише відповідати загальним вимогам щодо офіцера міліції. У нових Положеннях, затверджених Наказом МВС України № 1381 „Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнання МВС України\", йдеться про керівників підрозділів дізнання, а правове становище штатного дізнавача і вимоги до нього залишилися невизначеними.

Недостатній рівень знань і практичних навичок слідчого за таких обставин може негативно відбитися на долі не лише особи, відносно якої розслідується кримінальна справа, а й інших учасників процесу, що, в свою чергу, призводить до порушення завдань кримінального судочинства. Така практика грубо порушує норми кримінально-процесуального законодавства та вимоги про забезпечення прав людини.