ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Розвиток криміналістики в деяких зарубіжних країнах

Реферат на тему:

Розвиток криміналістики в деяких зарубіжних країнах

У країнах Східної Європи криміналістика як наука сформувалася під впливом ідей радянської криміналістики. Учені, розробляючи поняття предмета науки, дотримувалися чотирьох основних концепцій. Перша з них – прагматична, відповідно до якої криміналістика являє собою науку про прийоми та способи розкриття, розслідування і попередження злочинів (Б. Холист – Польща; В. Водінелич – Югославія). Праксеологічна концепція (В. Гутенунст – Польща) заснована на розробці теорії поведінки осіб у ситуації „негативної кооперації\". Відповідно до даної теорії система криміналістики з\'являється у вигляді техніки та тактики: злочинця, розслідування, попередження злочинів. Відповідно до теоретично-доказової концепції криміналістика визначається як наука про закономірності виникнення, збирання, оцінки та використання доказів та засновані на пізнанні даних закономірностей засоби і методи судового дослідження та запобігання злочинів. Цей підхід висуває на перший план теоретичні аспекти науки, що створюють ґрунт для подальшого розвитку теоретичних і практичних досліджень у криміналістиці. Прихильники інформаційно-пізнавальної концепції (Т. Ханаусек – Польща; Я. Пещак – Чехія) вважають предметом криміналістики закономірності руху кримінально-релевантної інформації та засновані на них методи розкриття, розслідування та попередження злочинів. Більшість учених східноєвропейських країн сходяться на тому, що криміналістика складається з трьох частин: криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та окремої методики [1, с. 40–62; 2, с. 31–40].

На сучасний стан криміналістики країн ближнього зарубіжжя, водночас із особливостями їхнього історичного розвитку, системою та традиціями кримінального процесу, а також раніше сформованими науковими поглядами, певний вплив мали державно-правові відносини із СРСР. Найпомітніше це відбилося на положенні криміналістики в Польщі, Угорщині, Німецькій Демократичній Республіці, Чехословаччині, Румунії та ряді інших держав. Багато відомих криміналістів цих країн брали активну участь у спільних наукових дослідженнях, створенні та впровадженні в практику боротьби зі злочинністю нових криміналістичних засобів, в організації та проведенні загальних криміналістичних конференцій та семінарів, а також у вирішенні великих наукових проблем криміналістики. У результаті такої взаємодії поступово складалося в основному співпадаюче розуміння сутності, природи та призначення криміналістики, що зберігається і в даний час [3].

Разом з тим у кожної з названих країн є чимало особливостей у розвитку криміналістики.

У Польщі криміналістика з\'явилася в той же час, що й у центральній Росії, тобто ще на межі XІХ і XX століть, коли в судовій справі почали широко застосовувати технічні, судово-медичні, антропологічні та інші наукові знання.

Після утворення в листопаді 1918 р. самостійної Республіки Польщі процес впровадження наукових знань у її судочинство став ще інтенсивнішим.

У міру впровадження досягнень криміналістики в правоохоронну діяльність відбувалося уточнення та розвиток самого поняття цієї галузі наукового знання. Спочатку польські вчені, як і більшість дослідників зазначених країн Європи, розглядали криміналістику як систему спеціальних технічних засобів і тактичних прийомів попередження, розкриття і розслідування злочинів і тільки пізніше звернулися до вироблення її загальної теорії, що знайшла відображення в цілому ряді виданих у Польщі підручників (B. Holyst Krіmіnalіstіka (1981)). Виняткова роль у становленні та розвитку сучасної польської криміналістики належить Б. Холисту, Т. Ханаусеку та їхнім колегам.

Зародження та розвиток криміналістики в Угорщині тісно пов\'язані з великими історичними подіями державних перетворень у Центральній та Східній Європі в XVІІІ і XІХ століттях. У результаті воєн, створення та розпаду різних союзів у 1867 р. утворилася двоєдина монархічна держава Австро-Угорщина на чолі з австрійським імператором, що одночасно був і угорським королем. До цього періоду відноситься і зародження криміналістики як самостійної галузі юриспруденції. Г. Гросс, який заклав у своїх працях основи криміналістики, був громадянином Австро-Угорщини і був професором університетів у Граці та Празі. Таким чином, історично Угорщина причетна до виникнення та ствердження криміналістичного наукового знання.

У даний час в Угорщині криміналістика визнається як наука, що вивчає не тільки можливості використання технічних засобів і методів для попередження, розкриття і розслідування злочинів, але така, що розробляє тактичні прийоми та методичні рекомендації для роботи з кримінальних справ [4].

Історія появи та поширення криміналістики в Чехословаччині також пов\'язана з виникненням і розвитком цієї держави. Як відомо, вона утворилася лише в 1918 р. у результаті розпаду Австро-Угорщини та інших складних соціально-політичних світових подій того часу. Слід зазначити, що, як і Угорщина, Чехословаччина була країною, у якій зароджувалися основи європейського криміналістичного наукового знання (починаючи з лекцій Г. Гросса в університеті Праги ще наприкінці XІХ ст.).

Певний вплив на розвиток криміналістики в ЧССР мала участь чехословацьких учених у спільних з радянськими фахівцями наукових дослідженнях великих теоретичних і практичних криміналістичних проблем. У результаті такої взаємодії народжувалися великі монографічні праці, дисертації, статті та інші наукові праці.

Прикладом зазначеного можуть служити докторська дисертація ведучого криміналіста Чехословаччини Я. Пещека „Загальнотеоретичні проблеми криміналістики\", захищена ним у Москві в 1974 р., а також його робота „Слідчі версії\", видана в перекладі на російську мову в 1976 р. У 1975 р. членами кафедр криміналістики Празького та Московського університетів була підготовлена і випущена спільна робота, присвячена проблемам криміналістичної ідентифікації.

Ці приклади переконливо свідчать про те, що криміналістика в Чехословаччині протягом усієї її історії розглядалася як важлива самостійна наука, покликана сприяти правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю та багато в чому близька за змістом до вітчизняної криміналістики [5].

У Болгарії ще в 1929 р. криміналістика викладалася як факультативна дисципліна на юридичному факультеті Софійського державного університету. Але в той час вона не стала загальновизнаною юридичною наукою. Це сталося через ряд причин і, насамперед, через ту обставину, що тоді як теоретична основа виявлення та викриття злочинців використовувалася так звана „поліцейська техніка\", яка одержала поширення в деяких західноєвропейських країнах і була альтернативою криміналістичному науковому знанню. Лише в післявоєнний час, у тому числі і під впливом розвитку криміналістики в СРСР, у Болгарії почався процес більш ефективного використання криміналістичної техніки, тактики та методики в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.