ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Реформи в Словацькій республіці – шлях до європейської інтеграції

Уряду Словацької Республіки надавалося право видавати постанови не лише „на виконання закону і в його межах\", як це було передбачено ч.1 ст.120 Конституції СР. Цю статтю було доповнено частиною другою з таким змістом: „Якщо буде встановлено законом, уряд має право видавати постанови також на виконання Європейської угоди про співробітництво між Європейським співтовариством і його державами-учасниками, з одного боку, і Словацькою республікою, з іншого боку\". Таке нововведення було покликане продемонструвати високий рівень готовності конституційних органів влади до правотворчої діяльності, спрямованої на поглиблення європейської інтеграції. Звертає на себе увагу також конкретизація в конституційній нормі міжнародної організації, вступ до якою розглядається як мета не лише зовнішньої політики, а й розвитку всієї правової системи Словацької Республіки.

При здісненні реформи корекції зазнала й словацька модель конституційної юрисдикції, причому зміни стосувалися і складу Конституційного суду СР, і обсягу його повноважень.

З метою розширення обсягу юрисдикції Конституційного суду СР до розділу першого глави сьомої Основного закону СР, норми якого врегульовують функціонування цього органу, були внесені три нові статті – ст.125а, 125б і 127а.

Відповідно до ст.125 а до повноважень Конституційного суду було віднесено вирішення справ про відповідність конституції і конституційним законам тих міжнародних договорів, які вже підписані і для яких необхідно згоду Національної ради СР. Подання по такій справі може внести до Конституційного суду СР Президент СР або Уряд СР перед тим, як подати підписаний міжнародний договір на розгляд парламенту. У разі, якщо органом конституційної юрисдикції буде встановлено невідповідність міжнародного договору конституції і конституційним законам, його ратифікація стане можливою лише після внесення відповідних змін до конституції чи конституційного закону.

Наведене повноваження Конституційного суду СР пов\'язане з адаптацією правової системи до потреб європейської інтеграції, процес якої, зрозуміло, мав відбуватися саме через укладення міжнародних договорів та їх інкорпорації до правової системи країни.

Положення ст.125б наділили Конституційний суд СР повноваженням здійснювати перевірку предмета петиції, під якою збираються підписи громадян з метою проведення референдуму за народною ініціативою, чи предмета постанови парламенту про призначення референдуму з метою визначення їх відповідності конституції і конституційним законам. Подання щодо цього до органу конституційного правосуддя вносить Президент СР до виголошення референдуму. Справа розглядається у строк, який не перевищує 60 днів з дня прийняття подання і у випадку, якщо Конституційний суд СР встановить невідповідність петиції чи постанови парламенту конституції і конституційним законам, референдум не оголошується.

Третя з нових статей, які розширювали юрисдикцію Конституційного суду СР (127 а), надала йому право розглядати справи про скарги органів місцевого самоврядування на неконституційне або незаконне втручання держави до їх права на самоврядування. Якщо Конституційний суд СР визнає скаргу обґрунтованою, ним встановлюється, у чому саме полягає порушення права на самоврядування, який конституційний або звичайний закон був порушений такою дією. Орган конституційної юрисдикції має право таку дію припинити, заборонити відповідному державному органу провадити певну діяльність, вжити заходів щодо відновлення ситуації, яка мала місце до порушення права на самоврядування.

Наділення Конституційного суду СР таким повноваженням повинне було сприяти адміністративній реформі, одним із напрямів якої було зміцнення місцевого самоврядування, гарантій його функціонування.

Крім того, конституційні зміни стосувалися й інших питань юрисдикції Конституційного суду СР. По-перше, доповненням до ст. 128 Основного закону СР встановлювався загальнообов\'язковий характер тлумачення Конституційним судом СР Конституції і конституційних законів зі спірних питань. По-друге, доповненнями до ст. 129 йому надавалися ще два повноваження: а) про визначення конституційності і законності виборів Президента СР; б) про встановлення відповідності Конституції і конституційним законам рішення про виголошення надзвичайного стану та інших рішень, які випливають з нього.

Змінювався також склад Конституційного суду СР та частково – порядок його формування. Відповідно до нової редакції ст. 134 Основного закону СР Конституційний суд складатиметься вже з 13 (а не 10) суддів. Порядок призначення суддів Конституційного суду СР також частково змінювався – Національна рада СР готує подання з кандидатурами на посади суддів, причому кількість кандидатів повинна вдвічі перевищувати кількість вакантних посад, а призначає суддів Президент СР. Частиною другою цієї ж статті Конституції СР змінювався й термін повноважень суддів – з 7 до 12 років, що, поза сумнівом, мало посприяти деполітизації цього органу, а частиною третьою, хоч і не змінювалися вимоги для зайняття посади судді, проте визначалося, що одна і та ж особа не могла бути призначена на цю посаду більше одного разу. Цим самим було скасовано одну із вад (з огляду на досвід європейських країн) конституційного врегулювання органу конституційного правосуддя як інституції. Важко не погодитись із позицією фахівців, які окремо досліджують цю проблему, про те, що і занадто короткі, і занадто тривалі строки повноважень суддів конституційного суду перешкоджають їх незалежності: короткий термін веде до їх залежності від виборів представницького органу, а тривалий – до їх відірвання від суспільства [4].