ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Реформи в Словацькій республіці – шлях до європейської інтеграції

Національної ради СР стосувалася ще одна новела – про процедуру подолання вето Президента СР на прийняті нею закони. Змінена ч. 3 ст. 87 Конституції СР визначала: „Закон підписує президент Словацької Республіки, голова Національної ради Словацької Республіки і Голова Уряду Словацької Республіки. Якщо Національна рада Словацької Республіки після повторного розгляду схвалить закон всупереч зауваженням Президента Словацької Республіки і Президент Словацької Республіки закон не підписує, закон підлягає обнародуванню і без підпису Президента Словацької Республіки\". Таке формулювання спрямоване не лише на усунення ситуації, за якої відмова від підписання Президентом закону у випадку подолання парламентом вето стає гальмом у механізмі набування його чинності, а також призводить до збереження політичних позицій глави держави, якого конституційні норми вже не примушують підписувати законодавчий акт, зі змістом якого він не погоджується.

Резюмуючи конституційні зміни щодо статусу Національної ради СР, зазначимо, що всі вони спрямовані на посилення інституту парламентаризму в цій країні, створення надійних гарантій його функціонування як одного з найважливіших компонентів демократичної системи.

У ході конституційної реформи 2001 р. перетворень зазнав інститут президентства у Словацькій Республіці. Були викладені в новій редакції дванадцять із сімнадцяти конституційних повноважень глави держави, сформульованих у ст. 102 Основного закону СР. Заново відредаговані його конституційні повноваження, зокрема, мали такий вигляд:

– представляє Словацьку Республіку зовні, обговорює і ратифікує міжнародні договори. Обговорення міжнародних договорів може передати до Уряду Словацької Республіки або за згодою Уряду на його окремих членів (пункт а ст. 102);

– може подати до Конституційного суду Словацької Республіки подання на вирішення про відповідність міжнародного договору, що обговорюється, на який необхідно згоду Національної ради Словацької Республіки, з конституцією і конституційними законами (пункт б ст. 102);

– призначає і звільняє керівників центральних органів, вищих державних функціонерів у випадках, встановлених законом; призначає і звільняє ректорів вищих навчальних закладів, призначає професорів у вищих навчальних закладах, призначає і підвищує у званні генералів (пункт г ст. 102);

– звільняє від кримінального покарання, призначеного вироком суду, або пом\'якшує його у формі індивідуального помилування або амністії (пункт і ст. 102);

– оголошує війну на основі рішення Національної ради Словацької Республіки, якщо Словацька Республіка зазнала нападу або якщо це випливає із зобов\'язань з міжнародних договорів і спільної оборони проти нападу і для забезпечення миру (пункт л ст. 102);

– може за пропозицією уряду Словацької Республіки призначити мобілізацію збройних сил, оголосити військовий стан або оголосити надзвичайний стан (пункт м ст. 102);

– може повернути Національній раді Словацької Республіки закон із зауваженнями протягом 15 днів з моменту отримання прийнятого закону (пункт о ст. 102);

– призначає і звільняє суддів, голову і заступника голови Верховного суду Словацької Республіки, Генерального прокурора Словацької Республіки і трьох членів Судової ради; приймає присягу суддів (пункт с ст. 102);

– призначає і звільняє суддів Конституційного суду Словацької Республіки, голову і заступника голови Конституційного суду; приймає присягу суддів Конституційного суду Словацької Республіки (пункт т ст. 102).

Більшість із наведених змін щодо статусу Президента СР, за деякими винятками, мали лише редакційний характер, так як схвалена в 1999 р. конституційна поправка, навпаки, стосувалася переважно статусу глави держави.

Статус Уряду Словацької Республіки зазнав більш суттєвих перетворень. По-перше, у новій редакції було викладено ч. 2 ст. 109 Конституції СР, де встановлювалися правила щодо несумісності членів уряду: „Виконання повноважень члена уряду є несумісним з виконанням депутатського мандата, з виконанням функцій в іншому органі публічної влади, з трудовими відносинами, зі строковим трудовим договором, з підприємницькою діяльністю, з членством в органі управління чи контрольному органі юридичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність або іншу економічну чи прибуткову діяльність, крім управління власним майном і наукової, педагогічної, літературної або творчої діяльності\".

По-друге, було радикально збільшено кількість конституційних повноважень Уряду СР, які здійснюються ним шляхом прийняття колегіальних рішень. Серед нових повноважень необхідно виділити такі: а) рішення про міжнародні договори Словацької Республіки, обговорення яких передав на Уряд Президент СР; б) про згоду на перенесення права обговорення міжнародного договору окремим членам уряду; в) про внесення подання до Конституційного суду СР для прийняття рішення про відповідність міжнародного договору, який обговорюється і на який необхідно згоду Національної ради СР, з конституцією і конституційними законами; г) про призначення і звільнення державних функціонерів у випадках, встановлених законом, і трьох членів Судової ради; д) про подання на виголошення надзвичайного стану, про подання на мобілізацію збройних сил, про подання на виголошення військового стану; е) про відправлення збройних сил за межі території Словацької Республіки з метою гуманітарної допомоги, військових навчань або світових наглядових місій, про згоду з розташуванням іноземних збройних сил на території Словацької республіки з метою гуманітарної допомоги, військових навчань або світових наглядових місій, про згоду на перехід іноземних збройних сил через територію Словацької республіки (нова редакція ст. 119 Конституції СР).