ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Реформи в Словацькій республіці – шлях до європейської інтеграції

По-четверте, доповнення у цьому напрямі визначили, що дія таких міжнародних норм, реалізація яких потребує схвалення закону, а також таких, які стосуються прав і обов\'язків фізичних чи юридичних осіб, вимагає перед ратифікацією згоду Національної ради СР (ч. 4 ст. 7).

Зміни в конституційному статусі людини. На ділянці конституційного регулювання прав, свобод і обов\'язків зміни стосувалися особистої недоторканості особи. Відповідно до нової редакції ч. 3 ст. 17 затриману особу необхідно негайно ознайомити з підставами затримання, вислухати і не пізніше 48 годин (в старій редакції – 24 годин) звільнити або віддати до суду. Суддя повинен не пізніше 48 годин (замість 24 годин), а при особливо тяжкому злочині – 72 годин (замість 48 годин) з моменту затримання особу вислухати і прийняти рішення про її арешт або звільнення з-під варти. Автори проекту конституційної поправки справедливо підкреслюють у супровідній записці, що такі нововведення, з одного боку, не суперечать конституційній практиці європейських країн, юрисдикції міжнародних судів, а, з іншого – відповідають на запити правоохоронної практики всередині країни, бо термін у 24 години часто не дозволяв правомірно використати повноваження органів правопорядку.

У цьому напрямі конституційна новела внесла ще декілька змін. По-перше, вона доповнила ч. 2 ст. 18 пунктом е, яким до переліку видів діяльності, що не вважаються примусовою працею, було внесено „працю чи службу, яка на основі закону становить частину звичайних громадянських обов\'язків\". По-друге, новою редакцією ч. 1 ст. 25 Конституції СР оборона Словацької Республіки була оголошена „обов\'язком і справою честі громадян\", а не лише „справою честі\", як було сформульовано раніше. По-третє, ч. 4 ст. 37 було доповнено положенням про те, що до переліку категорій осіб, які не мають права на страйк (суддів, прокурорів, військовослужбовців збройних сил і збройних формувань), додавалися ще дві категорії: співробітників Пожежного і охоронного корпусів і працівники пожежних і охоронних формувань сіл і міст. По-четверте, ст. 51 Основного закону було доповнено частиною другою, положення якою встановлювали, що „умови і обсяг обмежень і основних прав і свобод під час війни, військового стану, надзвичайного стану встановить конституційний закон\". Урегулювання механізму обмеження конституційних прав і свобод – звичайна практика конституцій європейських країн.

Вищі органи державної влади. Конституційний закон від 23 лютого 2001 року суттєво змінив статус Національної ради СР, Президента СР, Конституційного суду СР, Верховного контрольного комітету СР, з одного боку, удосконаливши словацьку модель розподілу публічної влади на вищому рівні, а з іншого – трансформуючи систему вищих державних органів до вимог, які випливали з європейської інтеграції. З огляду на ініціювання конституційної реформи в Україні, з\'ясування механізму проведення і визначення напрямів такої реформи в Словацькій Республіці є досить актуальним.

Статус Національної ради СР, її депутатського складу внаслідок конституційної новели зазнав певних змін. Зокрема, новою редакцією ч. 1 ст. 77 було встановлено, що повноваження депутата є несумісними не лише з виконанням функцій судді і прокурора (таке положення містилося в попередній редакції), а також військовослужбовця збройний сил республіки та інших збройних формувань.

Окремі зміни також торкалися статусу депутата парламенту. Положення ст. 78 Конституції СР були суттєво оновлені. Частина перша цієї статті визначала, що „за голосування у Національній раді Словацької Республіки або в її комітетах депутат не несе відповідальності, у тому числі після припинення його мандата\", а частина друга – „За виступи під час виконання депутатських повноважень, винесені в Національній раді Словацької Республіки або в її органі депутат не несе кримінальної відповідальності, у тому числі після припинення його мандата\". Наведені конституційні положення дозволяють констатувати, що обсяг індемнітету депутата був розширений, і в конституційних формулюваннях щодо його визначення вже не містилося винятків, пов\'язаних з наклепом чи образою. Останнє, до речі, характерне й для конституційної системи України.

Окремо варто зупинитися на новелі, що стосується депутатської недоторканості – одній із основних проблем спроби конституційної реформи в Україні 2000 р. Конституційна поправка країни, яка прямує до Євросоюзу і НАТО, не лише не скасувала імунітет депутата від можливого кримінального переслідування, а й дещо розширила його обсяг. Оновлена редакція ч. 3 ст. 78, як і раніше, визначає, що „депутат не може бути притягнутий до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності або взятий під варту без згоди Національної ради Словацької Республіки\", а, крім того, законодавець додає: „Якщо Національна рада Словацької Республіки відмовить у дачі згоди, кримінальне переслідування чи взяття під варту під час дії депутатського мандата є неможливим\". Доповнюється також ч. 4 ст. 78 Конституції СР, що врегульовує питання про взяття під варту депутата, якого застали на місці вчинення злочину. Про затримання депутата у такій ситуації компетентний орган негайно повідомляє голову Національної ради СР. Ці положення попередньої редакції були доповнені таким формулюванням: „Якщо комітет Національної ради Словацької Республіки з питань мандата та імунітету не надасть згоди на затримання, депутат має бути негайно звільнений\". Введення до процедури надання згоди на затримання депутата парламентського комітету (до якого традиційно входять депутати від опозиції), поза сумнівом, ще більше зміцнювало інститут депутатського імунітету та унеможливлювало зловживання повноваженнями правоохоронних органів щодо них.

Певні нововведення і зміни стосувалися парламентських процедур і повноважень законодавчого органу. Визначалося, зокрема, що для висловлення згоди на дію міжнародного договору, реалізація якого потребує законодавчого врегулювання, а також для прийняття закону, повернутого президентом СР, вимагається згода принаймні більшості від загальної кількості депутатів (нова редакція ч. 3 ст. 84).

До переліку повноважень Національної ради СР, визначеного положеннями ст. 86 Основного закону СР, вносилися нові повноваження. По-перше, законодавчому органу надавалося право „до ратифікації висловлювати згоду з міжнародними договорами про права і свободи людини, міжнародними політичними договорами, міжнародними договорами військового характеру, міжнародними договорами, з яких виникає членство Словацької Республіки в міжнародних організаціях, міжнародними економічними договорами загального характеру, міжнародними договорами, на виконання яких необхідним є закон, а також з міжнародними договорами, які прямо встановлюють права або обов\'язки фізичних осіб або юридичних осіб\" (нова редакція пункту д цієї статті). По-друге, парламенту надавалося право „обирати голову і заступника голови Верховного контрольного комітету Словацької Республіки\" (нова редакція пункту і цієї статті). По-третє, йому надавалося право „виносити рішення про оголошення війни, якщо Словацька Республіка піддана нападу або це випливає із зобов\'язань з міжнародних договорів про спільну оборону проти нападу і після закінчення війни про укладення миру\" (нова редакція пункту й цієї статті). По-четверте, Національній раді СР надавалося право „висловлювати згоду на перебування іноземних збройних сил на території Словацької Республіки\" (нова редакція пункту л цієї статті). Останнє повноваження випливало із запланованого вступу країни до НАТО та можливих зобов\'язань, які могли бути наслідком цього.