ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Ретроспективний аналіз системи адміністрування податків у розвинених країнах

Гострота соціальних проблем зумовлює необхідність державного регулювання соціальних процесів, зокрема й за допомогою податкових важелів. Якщо на першому етапі податкової реформи можливості забезпечення її соціальної спрямованості є обмеженими внаслідок кризового стану економіки і відсутності коштів, то з початком економічного зростання ці можливості підвищаться. Тому на наступних етапах реформування податкової системи підсилення її соціальної спрямованості забезпечиться через впровадження цілого ряду податкових знижок, що широко використовуються у розвинених країнах і спрямовані на регулювання важливих соціально-економічних процесів.

Отже, удосконалення системи оподаткування повинно відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними вихідними елементами цієї реформи повинні стати:

– науково обґрунтована державна політика доходів, законодавчо закріплена Податковим кодексом України;

– система оподаткування, що повинна стати складовою частиною державного механізму регулювання розвитку окремих галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати можливість впливати на всі три складові частини процесу виробництва: оплату праці, виробничі, основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

– система оподаткування, яка повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

– зміни в системі оподаткування, що мають відбуватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

– розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету (оренда державного майна, дивіденди від частки державної власності в акціонованих підприємствах, реалізація державного майна);

– податкова система, основою якої повинні стати прямі податки, тобто податки, де об\'єктом оподаткування є прибуток фізичної та юридичної особи, земля, майно і капітал;

– непрямі податки, які повинні застосовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

– запровадження при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

– ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці і знижують конкурентоспроможність товаровиробника. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

– умови оподаткування, які мають бути прості й зрозумілі платникам, податки повинні стягуватися у зручний для платників час і прийнятним способом;

– чітке розмежування податків, що зараховуються до місцевих бюджетів і державного бюджету, розширення прав у сфері оподаткування органів місцевого самоврядування;

– подальше впровадження і посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

– подальше використання митних тарифів як механізму удосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Організаційна основа податкової системи будь-якої держави (тобто правильне нарахування податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення від оподаткування) забезпечується добре продуманою системою обліку й звітності. А тому існує нагальна необхідність доопрацювати і подати на першочерговий розгляд Верховної Ради проект Закону „Про систему бухгалтерського обліку й звітності в Україні\".

Для поліпшення загальної ситуації із надходженнями до бюджету необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:

– введення в дію законодавчих актів із питань оподаткування не раніше, ніж через рік із моменту їх прийняття;

– незмінність ставок, пільг і правил оподаткування протягом щонайменше трьох років із моменту введення в дію актів податкового законодавства щодо платників, які беруть участь у цільових державних інвестиційних програмах протягом всього терміну їх дії.

Необхідно навчитися свідомо керувати доходами держави і відмовитися від надто жорсткого регулювання економіки, яке штовхає підприємця в „тінь\". Тобто потрібно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця. Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон\'юнктури [10].

Саме поняття податкової реформи включає в себе не тільки зміну законодавства, яке регулює розміри і процес стягнення податків, а й модернізацію податкової служби, приведення її відповідно до уже здійснених ринкових перетворень, яка навіть у наявному недосконалому правовому полі змогла б на достатньому рівні забезпечувати доходи бюджету. В Україні за сприянням міжнародних організацій розроблено спеціальну довгострокову державну програму модернізації податкової служби до 2008 року, на виконання якої отримано кредит.

Відомо, що Законом „Про державну податкову службу в Україні\" передбачено, крім здійснення податковими органами нагляду за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податків, ще і ведення в необхідних випадках оперативно-розшукової, а також слідчої роботи в суворих межах діючих законів.

У всі часи податкові органи, як органи фіскальні, були, є і будуть одним із найбільш непопулярних державних інститутів країни. Але податки – це плата за цивілізацію, і сплачувати їх слід справно.

Реформування податкової системи України з метою забезпечення її інвестиційної і соціальної спрямованості відповідає стратегічній орієнтації українського суспільства на побудову соціальної ринкової економіки. Крім того, воно забезпечує зв\'язок зниження податкового тягаря із розв\'язанням найнагальніших соціально-економічних проблем. Але необхідно пам\'ятати, що зниження рівня оподаткування ще не ґарантує спрямування вивільнених коштів у необхідному для суспільства напрямі.

Література:

1. Аналітична довідка Управління міжнародних зв\'язків ДПА України. – Київ, 2002.

2. Денберг Р.П. Международное налогообложение. – М.: Юнити, 1997. – 375 с.

3. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. – Харьков: Константа, 200. – 320 с.

4. Линвурд Т. Гайгер. Макрсокономическая теория и переходная экономика. – М: ИНФРА, 2003. – 95 с.

5. Мартін Шніцер. Порівняння економічних систем. – К: Основи, 1997. – 62 с.

6. Миллер О. Теория предложения и налоговая политика в США. – М.: МЄ и МО, 1989. – № 7. – С. 25.

7. Обмен налоговой информацией между государствами-членами ОЭСР: Обзор существующей практики. – Москва, 2003. – 95 с.

8. Роберт Филипс. Руководство по организации сбора налогов и обеспечению соблюдения налогового законодательства. Казначейство США, Управление технического содействия. – Вашингтон, 2002. – 132 с.

9. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцжгиз, 1962. – 386 с.

10. Соколовська А.М. Кодифікація податкової системи: уроки для України // Вісник Національного банку України. – 1997. – № 11. – С. 29.

11. Brook J. Quiet Revolution Latin Pensions // The New York Times. – 1994. – September 10. – P. 10.