ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Процесуально-правові проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян України в умовах розвитку демократії

Реферат на тему:

Процесуально-правові проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян України в умовах розвитку демократії

Проголосивши Україну соціальною демократичною державою, Конституція підняла на якісно новий етап регулювання прав, свобод і обов\'язків наших громадян. Прийняті на її підґрунті законодавчі акти розвинули і закріпили низку прав, свобод та законних інтересів людини.

Наступний розвиток демократії, розширення основних прав і свобод, підвищення відповідальності кожного громадянина – обов\'язкова умова здійснення завдань прискорення соціально-економічного розвитку нашого суспільства, його входження до європейських розвинених держав.

Однією з характеристик такого суспільства є можливість якнайповніше реалізувати конституційні права і свободи, що є невід\'ємним від самого поняття демократії.

У ст. 3 Конституції зазначається, що \"права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\'язком держави\".

Демократія – поняття надзвичайно широке. І одне з головних місць у системі демократії посідає політичний за своєю суттю процес реалізації громадянами закріплених за ними прав, свобод і обов\'язків. Дійсно демократична організація державної влади передбачає забезпечення громадянам можливості активної участі в політичному житті, надання їм реальних прав і свобод. Рівень демократичності суспільного і державного ладу кожної держави пропорціональний широті та реальній гарантованості прав і свобод. Справжня демократія завжди є формою ствердження і піднесення соціальних цінностей особи.

Карл Маркс писав, що \"демократия исходит из человека и превращает государство в объективированного человека... В демократии не человек существует для закона, а закон существует для человека: законом является здесь человеческое бытие...\". Він розглядав державні функції \"как способы существования и действия социальных качеств человека\".

Демократія в Україні з перших днів проголошення незалежності характеризується широкою участю народу в роботі державних органів, що особливо видно на прикладі рад народних депутатів різних рівнів, створенні й функціонуванні політичних партій і громадських організацій. Водночас необхідно акцентувати увагу на тому, що не завжди досягається мета демократичних процесів і реалізація конституційних прав та свобод громадян. Наприклад, проведено референдум про внесення змін і доповнень, що стосуються діяльності Верховної Ради, результати якого до цього часу не внесені в Конституцію. Верховна Рада фактично проігнорувала думку народу – своїх виборців. Це стало можливим у зв\'язку з прогалинами в чинному законодавстві, що стосуються такої форми здійснення демократії, як референдум і небажанням ліквідувати ці прогалини.

Теорія і практика законотворення і функціонування державного механізму показують, що ефективне здійснення конституційних та інших прав і свобод громадян передбачає систему відповідних дій. Це суто індивідуальний процес, під час якого громадяни, які мають конкретні права, досягають поставленої мети. Реальними, на наш погляд, необхідно вважати лише ті права і свободи, які забезпечені всім економічним і політичним устроєм суспільства, високою духовною культурою, юридичними засобами, у тому числі й процесуально-правовими гарантіями. Відсутність чітко регламентованої системи прав і свобод, порядку їх реалізації породжує анархію і свавілля, згубних як для суспільства в цілому, так і для інтересів конкретних громадян. У зв\'язку з цим слушними є міркування професора В.В. Копейчикова, що реалізація суб\'єктивних прав громадян – це детально регламентований нормами права і забезпечений суспільним і державним устроєм демократичний за своїм змістом процес, який реально забезпечує кожному громадянину можливість реалізувати свої інтереси, що лежать в основі суб\'єктивних прав.

З цього видно, що основним правам і свободам повинен бути притаманний процес їх реалізації, тобто відповідна процесуальна форма і це, безперечно, так. Але водночас доцільно погодитись із професором М.В. Вітруком, який вважає, що поряд із процесуально-процедурною формою, реалізація багатьох прав і свобод забезпечується безпосередньо самою особою, яка визначає порядок їх реалізації, організовує їх здійснення. Такий порядок умовно можна назвати \"ініціативним\".

До переліку прав особи включають політичні та особисті права і свободи (свобода совісті, слова, мітингів, зібрань, демонстрацій тощо). З таким твердженням погодитись повністю не можна, оскільки реалізація даних суб\'єктивних прав повинна викликати до життя (може бути в меншому обсязі) дію різних матеріальних і процесуальних норм. Найчастіше реалізація громадянами прав, свобод і обов\'язків передбачається законом чи іншим нормативним актом, тобто для цього встановлюються суворо визначені межі. Реалізація прав здійснюється в процесуальній формі, від рівня законодавчої урегульованості якої залежить, на нашу думку, і повнота здійснення даних прав і свобод.

Розглядаючи процесуальну форму як засіб підвищення реалізації конституційних прав і свобод громадян України необхідно приділити увагу поняттям \"юридичний процес\" і \"юридична процедура\", вияснити спільні та відмінні ознаки даних понять. У науці щодо цього є різні погляди, проте жодна з них не дає повної відповіді на дані питання.