ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Процесуальний статус деяких категорій учасників провадження у справах про порушення митних правил

Реферат на тему:

Процесуальний статус деяких категорій учасників провадження у справах про порушення митних правил

До категорії учасників провадження у справах про порушення митних правил відносяться: особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил; представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил; захисники.

Відразу визначимося з поняттям осіб, яких притягують до відповідальності за порушення митних правил, яке, на думку А.В. Дусика, об\'єднує кілька різних учасників провадження, а саме:

– громадян, які є загальним суб\'єктом адміністративної відповідальності і є найпоширенішим порушником-учасником провадження;

– посадових осіб, які несуть відповідальність за порушення, що скоїли юридичні особи;

– неповнолітніх – осіб віком від 16 до 18 років;

– іноземців, участь яких у провадженні має відмінності, пов\'язані як із вітчизняним законодавством, так і з міжнародними угодами [1].

У даному разі маються на увазі не громадяни взагалі, а громадяни, як особи, яких звинувачують у порушенні митних правил і які в зв\'язку з цим є суб\'єктами провадження у справах про порушення митних правил. Вони під час адміністративно-процесуальної діяльності реалізують елементи свого процесуального статусу з метою досягнути конкретного результату, який здебільшого ототожнюється з вирішенням справи на їхню користь.

Адміністративна правоздатність у цьому випадку немає жодних специфічних особливостей. Вона є похідною від адміністративної правоздатності, і її треба розглядати як здатність мати конкретні адміністративно-процесуальні права, які з\'являються з народженням людини.

Виникнення дієздатності у фізичної особи пов\'язують із досягненням нею певного віку. Згідно з матеріальними нормами Митного кодексу України (далі – МКУ) відповідальність за порушення митних правил настає з 16 років. Попри це норми Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлюють деякі відмінності щодо притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх – осіб віком від 16 до 18 років; зазначають, що повна процесуальна дієздатність настає після того, як особі виповнилося 18 років [2].

Процесуальний статус неповнолітніх має такі характерні ознаки:

1) справи про порушення митних правил з боку неповнолітніх розглядають виключно суди незалежно від того, яке правопорушення було скоєно;

2) у таких справах може бути застосований специфічний вид постанов – про застосування заходів впливу, які за своєю природою не є адміністративними стягненнями і мають виховний характер;

3) інтереси неповнолітніх на всіх стадіях справи можуть захищати їхні законні представники – батьки або піклувальники. Цих осіб допускають до участі у справі на підставі документів, що засвідчують їхнє батьківство чи факт встановлення піклування.

Процесуальні права складають значну частину статусу громадянина як учасника провадження у справах про порушення митних правил. Це нормативно закріплений вид і міра можливої поведінки в процесі. До таких прав можна віднести наступне:

– право давати пояснення та висловлювати зауваження щодо змісту протоколу про правопорушення;

– право ознайомитися з протоколом, що є гарантом ознайомлення громадянина зі звинуваченням, яке йому висувають, а також право доповнити протокол інформацією, яка відсутня (через різні причини);

– право відмовитися підписувати протокол. Цим актом громадянин підкреслює свою незгоду з діями осіб, які склали протокол, або ж вказує на незаконність таких дій чи невідповідність змісту протоколу дійсності;

– право письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені пояснення особи додають до протоколу, про це в ньому роблять відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення;

– право на представника чи адвоката;

– право давати пояснення, заяви та клопотання рідною мовою, а також право на перекладача. Ці права набувають особливого значення, оскільки порушення митних правил прямо чи опосередковано пов\'язані з перетинанням кордону, і можливість участі у провадженні особи, яка не розуміє мови, на якій воно ведеться, зростає;

– право отримати примірник протоколу;

– право вимагати дозволу на особистий огляд та дотримання всіх вимог щодо процедури такого огляду;

– право на сповіщення про час та місце розгляду справи;

– право на участь у розгляді справи;

– право на оскарження постанови у справі;

– цілий ряд прав, пов\'язаних із розглядом справи, що згруповані у ст. 366 МКУ „Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил\". Однак із тексту цієї статті випливає, що йдеться суто про права, які реалізуються на другій стадії провадження і які пов\'язані з розглядом справи компетентним митним органом або судом. У цій статті, зазначено, що особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або судімають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду, справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їхньому дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов\'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами [3].

У попередньому МКУ на процесуальні права особи, яку притягують до відповідальності за порушення митних правил, було дуже мало звернуто уваги, і, визначаючи їх, часто доводилося звертатися до КУпАП. У чинному МКУ це питання, як бачимо, врегульовано значно повніше. Однак права, які має громадянин під час провадження у справі про порушення митних правил, містяться в різних нормах, присвячених здійсненню конкретних процесуальних дій, складанню процесуальних документів тощо. На нашу думку, було б доцільно зібрати принаймні основні з них в одній статті, яка б давала чітке і повне уявлення про процесуальні права громадянина на всіх стадіях провадження. Так, проаналізована вище стаття МКУ не містить норми про можливість користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця з права. Крім того, вона не дає права виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача. Відсутність прямої вказівки на наявність прав, які мають суттєве значення для захисту законних інтересів цієї особи, є незрозумілою [4].

Процесуальні обов\'язки та права є основою процесуального статусу громадянина. Ці обов\'язки – нормативно закріплені види необхідної поведінки, яку держава має право вимагати від громадянина для законного й об\'єктивного здійснення провадження. Правові норми, що встановлюють обов\'язки громадянина у провадженні у справах про порушення митних правил, як і його права, у МКУ розсіяні по різних статтях і главах. Серед основних можна виділити: