ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Процесуальні джерела доказів умисного ухилення від оподаткування

Пленум Верховного Суду України назвав недоліком те, що замість аналізу доказів (фактичних даних) суди посилаються лише на прізвища потерпілих, свідків та інших допитаних у справі осіб, не розкриваючи змісту цих та інших джерел доказів і зазначив: \"Суду необхідно дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновках експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо\" [23].

Ці вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України обов\'язково повинні враховуватись як на стадіях досудового слідства при розслідуванні злочинів, передбачених ст. 212 КК України, так і при судовому розгляді справ.

Згідно з вимогами закону, тільки ті фактичні дані (відомості про факти), які містяться в перелічених ч. 2 ст. 65 КПК України джерелах, можна використовувати як докази. Наведений перелік є вичерпним [24].

З викладеного можна зробити висновок про те, що фактичні дані, взяті самі по собі, у відриві від процесуального джерела, не утворюють доказу.

У зв\'язку з цим, ми повністю поділяємо думку Ф.Н. Фаткуліна, що докази і процесуальні джерела доказів \"органічно пов\'язані між собою, знаходяться у тісній взаємодії. Але це діалектична взаємодія, яка не виключає самостійності кожної з цих категорій\" [25].

Звертаючись до розуміння взаємозв\'язку між доказами і процесуальними джерелами доказів, М.М. Михеєнко, цитуючи Є.А. Матвієнко, також зазначає, що \"отримання доказових даних з передбачених законом джерел – необхідна умова використання цих даних у якості доказів. Але від цього саме джерело доказових відомостей не перетворюється на доказ, не стає його органічною складовою частиною\" [26].

Так, при розслідуванні фактів ухилення від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток службовими особами Приватного підприємства \"Таврія\" (ПП \"Таврія\") органами слідства було встановлено неоприбуткування отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю \"Віра\" (ТОВ \"Віра\") мінеральних добрив. При проведенні зустрічної перевірки слідчий допитав як свідка директора ТОВ \"Віра\" К., який підтвердив наявність спільної фінансово-господарської діяльності очолюваного ним ТОВ \"Віра\" з ПП \"Таврія\" і перерахував факти поставки на адресу ПП \"Таврія\" мінеральних добрив. У даному випадку доказами у кримінальній справі будуть не показання К., а фактичні дані про поставку мінеральних добрив, отримані від К. у результаті допиту. Таким чином, показання К. є процесуальним джерелом, в якому зафіксовані відомості про поставку мінеральних добрив ТОВ \"Віра\" на адресу ПП \"Таврія\" (докази).

Наведений приклад ще раз підтверджує, що доказами виступають фактичні дані (відомості про факти), а не їх процесуальні джерела.

Такий підхід до співвідношення понять \"кримінально-процесуальні докази\" та \"процесуальні джерела доказів\" знайшов своє відображення і у проекті Кримінально-процесуального кодексу України. Так, відповідно до змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 132 проекту КПК:

\"3. Процесуальними джерелами доказів є показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, пояснення позивача, відповідача, висновок судової експертизи, пояснення експерта, речові докази, документи, протоколи слідчих і судових дій.

4. При обгрунтуванні процесуальних рішень дізнавач, слідчий, прокурор і суд зобов\'язані посилатись на докази, а не тільки на їх процесуальні джерела, якщо інше не передбачено цим Кодексом\" [27].

Але специфіка злочину, передбаченого ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов\'язкових платежів), полягає в тому, що при його розслідуванні не використовується таке процесуальне джерело отримання фактичних даних, як показання потерпілого. По цій категорії злочинів взагалі відсутній потерпілий як учасник кримінального процесу. Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства України потерпілим у кримінальній справі може бути визнана тільки фізична особа (ст. 49 КПК України). А у разі вчинення умисного ухилення від оподаткування завдається матеріальна шкода державі чи цільовим фондам у сумі несплачених податків, зборів, обов\'язкових платежів, а також юридичній особі – у сумі нарахованих податковою службою штрафу та пені за ухилення від оподаткування. При цьому Державною податковою службою (ДПС) України та Державними цільовими фондами, які діють від імені держави, у разі встановлення фактів ухилення від оподаткування службовими особами підприємства (установи, організації), тобто юридичною особою, заявляється цивільний позов до юридичної особи-платника податків, зборів (обов\'язкових платежів). Відповідно, юридична особа-порушник податкового законодавства визнається слідчим цивільним відповідачем, а її довірені особи – представниками цивільного відповідача.

Таким чином, при розслідуванні фактів умисного ухилення від оподаткування держава та юридичні особи визнаються цивільними позивачами (відповідачами), інтереси яких у кримінальному процесі представляють довірені особи – представники цивільного позивача (відповідача). Пояснення таких представників містять фактичні дані (докази) умисного ухилення від оподаткування і доцільно їх вважати процесуальними джерелами доказів.

З 29 червня 2001 року набрав чинності Закон України \"Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України\", який розширив коло процесуальних джерел доказів [28].

Цим Законом до процесуальних джерел доказів віднесені протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. (ч. 2 ст. 65 КПК України).

Таким чином, законодавець формально надає можливість особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору і суду у справах, що перебувають у їх провадженні, використовувати як доказидокументи і предмети, одержані у ході здійснення оперативно-розшукових заходів. Але відсутність чіткого визначення понять протоколів та додатків, складених уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів,вимог до змісту і порядку оформлення цих протоколів та додатків, не дозволяють практичним працівникам застосовувати їх у кримінальному судочинстві як джерела доказів.