ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Професіоналізм як основна оціночна категорія діяльності працівників органів внутрішніх справ при проведенні їх атестації

У визначеннях професіоналізму багатьох сучасних учених підкреслюється, що професіоналізм – це не тільки досягнення людиною високих професійних результатів, не тільки висока продуктивність праці, а й обов\'язково наявність його психологічних компонентів: внутрішнього ставлення людини до своєї праці, до професії, її психічних станів та якостей [13, с. 352]. У зв\'язку з цим ми погоджуємось з думкою І.В. Зозулі, що при оцінці професіоналізму працівника системи МВС слід відрізняти власне не тільки професійні якості людини, що мають безпосереднє відношення до зайняття службово-оперативною діяльністю, а й особистісні якості (рівень правосвідомості, культури, освіти), що супроводжують цю діяльність [12, с. 494].

Підтримуючи думку вищезгаданих науковців, вважаємо, що до ознак професіоналізму слід включати, крім професійних здібностей і вмінь, також професійну правосвідомість, професійну культуру та етику. У зв\'язку з цим необхідно провести аналіз даних критеріїв оцінювання рівня професіоналізму працівника органу внутрішніх справ, які доцільно використовувати при проведені атестації останніх.

Професійна правосвідомість працівників ОВС є головним інструментом їх діяльності, має свої особливі умови, середовище, засоби, методи формування. Якщо говорити про формування свідомості людини, то, напевно, слушно буде це поняття розглядати з позицій зовнішньої і внутрішньої діяльності. Зовнішня – це не саме формування, а процес впливу зовнішнього середовища на формування свідомості людини. Внутрішня – це діяльність індивіда, властива його психічному відображенню, з формування і використання психічного уявлення, пов\'язаного єдністю пізнавальних і емоційних процесів, роботи пам\'яті й активності вольової сфери психіки.

Професійні здібності – це сукупність індивідуально-психологічних властивостей суб\'єкта професійної діяльності, що склалися в ході професійної освіти і діяльності на основі існуючих задатків, загальних і соціальних здібностей і включення їх у свою структуру. Професійні здібності визначають успішність професійного навчання й оволодіння складними елементами професійної діяльності [14, с. 63].

Елементами професійної діяльності працівника ОВС, на нашу думку, можуть бути такі його властивості: успішне вирішення завдань згідно зі своїми службовими обов\'язками; особистісна прихильність до професії, мотивованість до праці в ній, задоволення працею; досягнення бажаних для суспільства результатів при виконанні своїх функцій; намаганнясвідомо розвивати свою індивідуальність засобами професії; здатність усвідомлення перспективи, зони свого найближчого професіонального розвитку, розробка та втілення необхідних заходів для її реалізації; постійність професійного навчання, накопичення досвіду, змін; соціальна активність у колективі; готовність до якісної та кількісної оцінки своєї праці.

У науковій літературі існує декілька визначень поняття професійної культури правоохоронця. Одні автори визначають її як „сукупність властивостей і якостей (загальнолюдських, класових, професійних тощо), що знаходять зовнішній прояв у правоохоронній діяльності\" [8, с. 108; 15]; інші до професійної культури відносять кваліфіковане, сумлінне і ретельне виконання трудових процесів [16; 17, с. 81]; треті додають туди ще елементи психологічної та педагогічної культури [18, с. 37]. Носієм професійної культури є правоохоронець, тому рівень його професіоналізму визначається, по суті, рівнем зрілості професійної культури. Константні елементи феномена професіоналізму (сукупність професійно-особистісних характеристик) лише визначають необхідні і достатні суб\'єктивні умови його становлення, тобто створюють певну форму, а варіативні елементи (професійна культура та етика) наповнюють цю форму реальним змістом, характеризують механізм формування і реалізації професіоналізму в правоохоронній діяльності.

Як підкреслюється у Програмі розвитку партнерських стосунків між міліцією та населенням на 2000–2005 рр., підвищення рівня професійної і культурної підготовки працівників міліції для забезпечення партнерських стосунків з населенням повинно бути спрямовано на: приведення відповідно до вимог часу законодавчу базу та відомчі нормативні акти з питань проходження служби в органах внутрішніх справ України; формування у працівників органів внутрішніх справ психології, яка б відповідала вимогам переходу до нової моделі правоохоронної діяльності, заснованої на принципі партнерства і соціальної допомоги; безумовне дотримання положень Кодексу честі працівника ОВС України; ділове співробітництво міліції з населенням і громадськими інститутами; радикальне вдосконалення системи професійної підготовки та виховання особового складу тощо [19].

Професійна культура проявляється в першу чергу у розумінні сутності своєї професії, у вмінні застосувати різні методи та форми управління, у здатності передавати свої знання, виконувати роботу свідомо, творчо, не шаблонно. Професійна культура розкривається у вмінні передбачати результати своєї діяльності, в її прогнозуванні, у здатності відтворити і висловлювати загальнонаціональні інтереси, бачити перспективу їх розвитку [20, с. 448]. Отже, вважаємо, що професійна культура правоохоронця – це ступінь оволодіння ним знаннями, способами та методами правоохоронної діяльності та використання їх на практиці відповідно до рівня розвитку власної мікрокультури.

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що сутність культури діяльності працівника міліції – це добросовісне виконання ним службових обов\'язків у межах своїх повноважень, що повинно забезпечити раціональність, гармонійність та ефективність суспільних відносин і процесів; самоорганізація та відповідальність, використання у роботі саме тих знань, досвіду, форм поведінки тощо, які мають дати найкращий результат; мистецтво спілкування з людьми як головний фактор щодо створення атмосфери конструктивності у взаємовідносинах з громадянами; уміння працювати творчо, що сприятиме розвиткові як самого працівника міліції, так і громадянина.

Наступним елементом професіоналізму є професійна етика. Як свідчать соціологічні дослідження, дотримання законності і службової дисципліни визначається не стільки вимогливістю керівників, скільки моральними установками правоохоронців [21, с. 123; 22, с. 168]. У багатьох випадках ці установки здійснюють на ефективність службової діяльності більший вплив, ніж професійна компетентність. Тому моральність правоохоронця визначає його готовність до вирішення службових завдань, бажання їх виконувати; формує почуття відповідальності за їх виконання з найбільш результативним ефектом. Саме такий зміст вкладається в поняття професійної етики правоохоронної діяльності.

Через означені причини до правоохоронця-професіонала висувається ряд специфічних моральних вимог. Частково вони містяться в службових нормативних документах, таких як: Кодекс честі [23], Присяга працівника органу внутрішніх справ [24], а частково складаються у процесі накопичення службового досвіду, традицій; визначаються морально-психологічним кліматом колективу. В узагальненому вигляді моральні вимоги до правоохоронця включають: ставлення до людини як до найвищої цінності, повага та захист прав, свобод і людської гідності відповідно до міжнародних і вітчизняних правових норм і загальнолюдських принципів моралі; глибоке розуміння соціальної значущості своєї ролі в суспільстві, відповідальності перед державою; охорона життя, здоров\'я, правова захищеність людей; розумне та гуманне використання прав, які надані законом правоохоронцю, відповідно до принципів соціальної справедливості, громадянського, службового та морального обов\'язку; принциповість, мужність, безкомпромісність, самовідданість у боротьбі із злочинністю, об\'єктивність і неупередженість у прийнятті рішень; бездоганність особистої поведінки на службі та в побуті, чесність, непідкупність, турбота про професійну честь, суспільну репутацію правоохоронця; свідома дисципліна, ретельність та ініціатива, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, сміливість і морально-психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, здібність до розумного ризику в екстремальних умовах; постійне вдосконалення професійної майстерності, знань у галузі службової етики, етикету, такту, підвищення загальної культури, розширення інтелектуального кругозору, творче освоєння необхідного в професійній діяльності вітчизняного та зарубіжного досвіду.