ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Проблема дефініції національної меншини у доктрині міжнародного права

Російські вчені І. Бліщенко і А. Абашидзе також пропонували ввести критерій дискримінації при визначенні національних меншин. Автори стверджують, що „критерій дискримінації є основним не тільки для міжнародного захисту, але і для визначення самих меншостей, що потребують захисту\". Звичайно, зрозуміло, що дана ознака обмежує обсяг поняття „національна меншина\", тому що в реальному житті є меншини, які не піддаються дискримінації, однак, автори вважають, що „вищезгаданий підхід виправданий тим, що ті національні меншини, які не піддаються дискримінації, не підпадуть під міжнародний захист, тому що необхідність такого захисту відсутня\" [17, c. 125–126].

Н. Катько ж стверджує, що критерій дискримінації повинен вважатися швидше факультативним. Аргументом на користь такого твердження може служити те, що „забезпечення захисту і гарантії рівного статусу повинні поширюватися на всі категорії меншин, незалежно від того, яке становище вони займають у даний часовий відрізок. З урахуванням того, що політична ситуація в державі може змінюватися, „вузьке\" трактування поняття меншини не є правильним і не приведе до створення універсального для всіх меншин визначення\" [18].

Критерій громадянства. Цей критерій є одним із найважливіших для визначення меншини. Його необхідність пояснюється тим, що лише за наявності у членів групи громадянства даної держави, вона може юридично обґрунтовано захищати права як окремої особи, так і групи, яку ці особи складають.

Так, при розробці правових норм Ради Європи використовувалася рекомендація Парламентської Асамблеї РЄ № 1201 (1993) від 1 лютого 1993 р., згідно з якою до меншин відносили осіб, які утворюють меншу за чисельністю (порівняно з рештою населення) групу, що мають відмінності від іншого населення і спільно прагнуть зберегти свою самобутність, які проживають на території країни і є її громадянами [19].

На думку як російських, так і українських учених, використання цього критерію дозволяє відмежувати правовий статус меншин від будь-якої іншої групи людей, що перебувають на території держави тимчасово, або навіть і проживають постійно, – іноземних громадян, апатридів, біженців, робітників-мігрантів [20].

Але є й інші думки. Так, В.В. Мицик [21, c. 67–70] відстоює ту позицію, що сучасне міжнародне право не обмежує коло осіб, які належать до національних меншин, тільки громадянами певної країни, але й не вимагає від останньої визнавати негромадян особами, які належать до таких меншин. Отже, сучасний стан міжнародного права з цього питання дозволяє говорити про право країни самостійно визнавати осіб, які належать до національних меншин, як виключно власних громадян, так і інших індивідів, які перебувають на її території на законних підставах.

Темпоральний критерій. Мається на увазі тривалість проживання меншини на території держави. У теорії сучасного міжнародного права існують поняття „нові\" і „старі\", автохтонні або „традиційні\" меншини. Утворення нових національних меншин, як правило, пов\'язане із становленням нових національних держав унаслідок поділу територій і встановлення кордонів без урахування етнічної специфіки [22].

Цікавою бачиться спроба установити розходження між „традиційними\" і „новими\" національними меншинами в Рекомендації Парламентської Асамблеї РЄ „Поняття нація\" від 26 січня 2006 р. До „нових\" меншин віднесені меншини, що виникли в результаті міграції, надання політичного притулку або статусу біженців. За умов відсутності загальноприйнятого визначення не тільки „нових\" національних меншин, але і національних меншин взагалі, в Рекомендації до „нових\" меншин віднесені і російські громади в Латвії та Естонії [23].

Виходячи із критерію тривалості проживання меншини на території держави, правом називатися національною меншиною також володіє корінне населення, яке проживало на території країни до приходу інших етносів. Хоча саме, виходячи із цього критерію, вони можуть претендувати на особливий статус „корінних народів\".

Критерій відмінності. Якісною ознакою меншості, що відрізняє її від більшості населення в державі, є володіння стійкими етнічними, релігійними і мовними характеристиками. „Енциклопедія соціальних наук\" (1954 р.) подає таку характеристику: „...національна меншина визначається наявністю спільного культурного та духовного походження, що виявляється у окремій мові, літературі, пресі і театрі, а також у різнорідних організаціях, партіях та інших формах культурної й соціальної діяльності\" [24].

Відмінності від більшості населення в етнічному чи національному характері, культурі, мові або релігії виступають об\'єктивним критерієм визначення поняття національних меншин.

Критерій „індивідуального відношення\"є суб\'єктивним критерієм визначення національної меншини, що проявляється в особистому ставленні кожного до спільноти в цілому, почуття солідарності для збереження своєї самобутності. Потреба належати до групи, яку можна окреслити, вважається природною властивістю людей.

Ентоні Сміт виділяє шість головних атрибутів такої спільноти: 1) групова власна назва; 2) міф про спільних предків; 3) спільна історична пам\'ять; 4) один або більше диференційних елементів спільної культури; 5) зв\'язок з конкретним „рідним краєм\"; 6) чуття солідарності у значної частини населення.

„Де є такий комплекс елементів, – пише він, – перед нами вочевидь постає спільнота з історичною культурою і чуттям спільної ідентичності\" [25, c. 30]. Це те, що ми називаємо національною самосвідомістю, самоідентифікацією.

Представники меншин можуть виразити свою самобутність двома способами. Перший, це коли група всіма силами прагне зберегти свої особливості. Таке почуття солідарності проявляється в тих випадках, коли групі протягом тривалого часу вдається зберегти свої характерні риси. Після того, як спільнота, яка має етнічну, релігійну або мовну самобутність, починає жити своїм життям, відокремившись від іншого населення, її члени проявляють солідарність і спільне прагнення до збереження своїх особливостей.