ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Представництво в галузі митної справи

Реферат на тему:

Представництво в галузі митної справи

Новий Митний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, став результатом тривалої роботи з удосконалення митного законодавства, зокрема усунення прогалин; неоднозначне тлумачення його положень, приведення у відповідність чинного законодавства України з реаліями сьогодення. Цілком зрозуміло, що прагнення України до європейської інтеграції та інтеграції до світової господарської системи, загалом, не могли залишити митне законодавство без змін. На жаль, прийняття нового Митного кодексу не усунуло всіх існуючих проблем, зокрема щодо необхідності приведення законодавства у відповідність до положень розділу 7 \"Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем\". Проблема ґрунтується на відсутності чітко визначеного правового статусу митних брокерів і митних перевізників, ліцензійних умов здійснення їх діяльності, визначенні правової природи підстав представництва інтересів клієнтів митними брокерами (митними перевізниками).

На жаль, ці проблеми в юридичній літературі достатньо не досліджені. Частково ці питання розкривались у працях Є.В. Додіна \"Функции и формы деятельности таможенных органов Украины\", С.В. Ківалова \"Організаційно-правові аспекти митної справи в Україні\", П.М. Шеремети \"Теоретично-методологічні основи дослідження правового регулювання митної діяльності в Україні\", В.К. Шкарупи, Є.М. Тропіної, Д.В. Приймаченко, А.П. Павлова. Але питання визначення правового статусу таких нових суб\'єктів митного права, як митний брокер та митний перевізник, підстави їх представництва перед митними органами, особливості ліцензійних умов провадження такої діяльності, правова природа взаємовідносин між митними органами та митними посередниками з питань представництва, залишаються малодослідженими.

Чинний Митний кодекс містить цілий ряд розділів, яких не було в Митному кодексі України 1991 року. Введення таких розділів мало на меті вдосконалення правового регулювання ряду правовідносин у галузі митної справи. Зокрема, серед них такий розділ, як \"Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем\". Саме в розділі 7 Митного кодексу України визначені основи правого статусу митного брокера і митного перевізника. Цю новацію митного законодавства слід розглядати як підсумок еволюції різних форм посередницької діяльності у сфері митної справи, а також як результат звернень до митних органів суб\'єктів зовнішньоекономічної діяльності, підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, фахівців у цій сфері щодо законодавчого закріплення цього інституту у митному праві. Митні брокери забезпечують оперативне оформлення експортно-імпортних вантажів, а оскільки останнім часом значно збільшуються обсяги міжнародної торгівлі, то ні один великий чи малий імпортер (експортер) не може здійснювати свою діяльність без використання послуг митного посередника, який би здійснював представництво його інтересів перед митними органами. Тому цілком зрозуміло значне зростання ролі та посилення місця митного брокера в сучасних умовах. Чинний Митний кодекс України впровадив нове для митного законодавства поняття \"митний перевізник\", чітка робота цих працівників повинна забезпечити дотримання встановленого порядку при переміщенні товарів, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до ст. 177 чинного Митного кодексу України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення, а згідно зі ст. 182, відносини митного перевізника з власником товарів визначаються відповідним договором (але яким саме не наголошується). Таким чином, підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон або перебувають під митним контролем, починається саме з укладання договору. Саме договір є підставою для представництва інтересів власника товарів, вантажів транспортних засобів тощо у всіх органах контролю.

Зупинимось на дослідженні правової природи таких представницьких відносин, що виникають між митним брокером, з одного боку, і господарюючими суб\'єктами – з іншого, а також митними органами. Простежуючи тенденції розвитку митного законодавства України щодо регламентації даного питання, слід зазначити, що в Митному кодексі 1991 року термін \"митний брокер\" взагалі не зустрічається, йдеться лише про особу (підприємство), що здійснює декларування на підставі договору і яке допущено до декларування шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта. Незважаючи на те що в Кодексі не встановлювався статус митного брокера, слід акцентувати увагу на визначену підставу представництва інтересів суб\'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед митними органами даним підприємством – це договір.

Подальший перехід до ринкових відносин викликав появу у сфері митної справи нового суб\'єкта, не наділеного державно-владними повноваженнями, а саме – митного брокера. Державний митний комітет України своїм наказом від 4 серпня 1992 року № 173 затвердив Положення про діяльність митних брокерів на території України. Відповідно до цього наказу, митний брокер – будь-яка українська чи іноземна особа, зареєстрована у відповідному порядку як суб\'єкт зовнішньоекономічної діяльності на території України, яка має право на підставі ліцензії ДМКУ здійснювати будь-які операції щодо митного оформлення, виконувати посередницькі функції за рахунок і за дорученням особи, яку представляє.

Особливого значення для дослідження правового статусу митного брокера відповідно до цього наказу набуває пункт 2.2, за яким митний брокер виконує обов\'язки та несе відповідальність у повному обсязі як особа, яка самостійно переміщує товари або інші предмети через митний кордон України. У цьому положенні пунктом 2.3 передбачено, що митний брокер повинен бути уповноважений особою, яку представляє, на здійснення митного оформлення відповідною угодою, дорученням або іншим актом цієї особи. Таким чином, знову акцентується увага на договірному характері представництва митним брокером свого клієнта (господарюючого суб\'єкта в сфері зовнішньоекономічної діяльності).

Наказом Державної митної служби від 22 липня 1997 року № 340 було затверджено нове Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, та скасовано дію попереднього (наказ ДМКУ від 04.08.92 № 173), що регламентувало діяльність митних брокерів. Затвердження нового положення мало на меті узгодження чинного законодавства з питань визначення статусу суб\'єктів декларування з чинним на той момент Митним кодексом України. У наказі від 22.07.97 року № 340 відсутній термін \"митний брокер\" (так само як і в кодексі), йдеться про підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, виконує обов\'язки і несе відповідальність у повному обсязі як власник (володілець), який самостійно переміщує товари чи інші предмети через митний кордон України. Пунктом 2.6 Положення передбачено, що взаємовідносини підприємства, яке здійснює декларування на підставі договору з власником вантажу (володільцем), базуються на договірній основі.