ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Практика розгляду скарг платників податків в органах ДПС України

Реферат на тему:

Практика розгляду скарг платників податків в органах ДПС України

У сучасних соціально-політичних умовах встановлення партнерських взаємовідносин між платниками податків і державою в особі Державної податкової адміністрації України є одним з найважливіших завдань. Від вирішення цього завдання залежить практично весь потенціал державного бюджету, ефективна діяльність установ, які з нього ж фінансуються, й врешті-решт добробут наших громадян.

Статтею 67 Конституції України [1, с. 26] чітко визначено обов\'язок кожного громадянина України сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Але поряд з цим обов\'язком платники податків – громадяни України, підприємства, установи та організації – наділені певними правами, які дозволяють цивілізовано спілкуватися з працівниками податкових органів: оскаржувати у разі незгоди їхні рішення щодо застосування фінансових санкцій та адміністративних стягнень, отримувати консультації з питань оподаткування, спілкуватися з керівником податкових органів різних рівнів тощо.

Звичайно, не тільки Конституція регламентує положення про обов\'язковість сплати податків, але й інші підзаконні нормативно-правові акти, які такі вихідні положення більш деталізують і конкретизують залежно від ситуації, що склалася.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про державну податкову службу в Україні\" [2, с. 27] Державна податкова адміністрація України має право скасувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) – рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

За результатами розгляду скарг (апеляцій) приймається одне з таких рішень про:

1) залишення рішення, що оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;

2) зупинення у випадках, передбачених у пункті 5 цього Положення, виконання рішення, що оскаржується, і призначення переперевірки;

3) скасування рішення, що оскаржується, у разі його невідповідності актам законодавства;

4) зменшення розміру фінансових санкцій чи штрафів у межах, передбачених законом про відповідність за податкове чи інше порушення.

За розглядом скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення приймається одне з таких рішень про:

1) залишення постанови без змін, а скарги – без задоволення;

2) скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) скасування постанови і закриття справи;

4) зменшення розміру штрафу в межах, передбачених законодавчим актом про відповідальність за правопорушення.

У випадку, коли встановлено, що постанову було винесено посадовою особою, неправомочною вирішувати таку справу, ця постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Відділи апеляцій держподатадміністрацій укомплектовано досвідченими висококваліфікованими працівниками, у тому числі і юристами. Тому платники податків, які мають сумніви щодо правомірності застосованих до них податковими органами фінансових санкцій або адміністративних стягнень, повинні у першу чергу звертатись до відділів апеляцій, де їх скарги буде обов\'язково об\'єктивно розглянуто. А у випадках незгоди підприємства, установи, організації, громадянина з рішенням державної податкової адміністрації (інспекції), яка розглядала скаргу, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

Після теоретичного розгляду даного питання зупинимось безпосередньо на особливостях статистичної звітності, яку подають різні підрозділи в ДПА України для аналізу й на його основі прийняття адекватних рішень.

За результатами розгляду 721 постанови, що оскаржувалися, про накладання адміністративних стягнень скасовано і зменшено розміри штрафу по 243 з них (33,7 % загальної кількості постанов, що оскаржуються) на суму 27,4 тис. грн. У Миколаївській області скасовано 10 постанов, або 76,9 % від розглянутих постанов, що оскаржуються, Хмельницькій – 5 постанов (71,4 %), у м. Києві – 13 постанов (66,6 %), Херсонській області –14 постанов (56 %), Одеській області – 6 постанов (50 %) [3].

За результатами розгляду апеляцій Державною податковою адміністрацією України скасовано 111 рішень про застосування фінансових санкцій (17,3 %) на суму 12 254,8 тис. грн. і 8 постанов про накладення адміністративних стягнень (72 %), по яких раніше були прийняті рішення облдержподатадміністрацій. Зокрема, скасовано 17 із 65 розглянутих рішень, що оскаржувалися Державною податковою адміністрацією в м. Києві, прийнятих по розгляду апеляцій платників на рішення райдержподатінспекцій міста. По розгляду апеляцій платників податків скасоване кожне друге розглянуте рішення, що оскаржувалося, прийняте держподатадміністраціями Київської, Луганської, Миколаївської і Тернопільської областей, і кожне третє рішення, прийняте по розгляду скарг платників податків держподатадміністраціями в Запорізькій, Львівській і Полтавській областях.

Матеріали перевірок стану роботи державних податкових адміністрацій Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської і Львівської областей і результати розгляду скарг (апеляцій), які надійшли від платників податків у Головне управління апеляцій, свідчать, що основними причинами, які спричинили подання скарг, за результатами яких скасовані рішення і постанови держподатінспекцій, є низька якість здійснених перевірок, недотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів при прийнятті рішень керівниками держподатінспекцій і недостатній розгляд скарг платників податків облміськдержподатадміністраціями. Більшість скасованих рішень було прийнято за матеріалами перевірок, у яких не чітко викладений зміст порушень, не зазначені порушені норми законодавчих актів і їх конкретні пункти і статті. Ті, хто перевіряли, і керівники окремих держподатінспекцій неправильно застосовували норми чинного законодавства з питань оподатковування, застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами, патентування підприємницької діяльності, грошового обігу і по інших питаннях, а також не повною мірою виконували вимоги чинного законодавства щодо провадження по справах про адміністративні правопорушення, не приділяли належної уваги оформленню і розгляду матеріалів перевірок, унаслідок чого припустили неправомірне застосування фінансових (штрафних) санкцій і адміністративних штрафів.

Державні податкові адміністрації (інспекції) ще не провели належної роботи з вивчення і забезпечення правильного застосування в роботі нових норм Закону України \"Про державну податкову службу в Україні\" і відомчих нормативних актів, зокрема, наказів Державної податкової адміністрації \"Про внесення змін у Положення про порядок подачі і розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями\" від3 березня 1998 року № 93 і \"Про внесення змін і доповнень до Інструкції про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби\" від 7 березня 1998 р. № 99. При розгляді скарг (апеляцій) платників податків установлені непоодинокі випадки невідповідності рішень, що приймалися, і постанов вимогам Інструкції про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби.

Так, за наслідками розгляду скарги директора ДК ПТМ Державною податковою адміністрацією України скасовані рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області від 6 січня 1998 року № 25-11/36 і від 27 лютого 1998 року № 25-11/1140, прийняті по розгляду апеляцій на рішення голови ДПА в Радеховському районі від 28 жовтня 1997 року № 485 про застосування фінансових санкцій по донарахованих перевіркою 4 471,50 грн. податку з додаткової вартості. На порушення вимог пункту 8 Інструкції про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби в акті перевірки і рішенні про застосування фінансових санкцій не зазначені статті законодавчих актів, які були порушені підприємством, а також не зазначені звітні податкові періоди, у деклараціях яких зайво віднесені суми податку з додаткової вартості на розрахунки з бюджетом, і первинні документи про сплачені суми податку за отримані матеріальні ресурси, виконані роботи і надані послуги. На порушення статті 11 Закону України [3, с.17] \"Про державну податкову службу в Україні\" безпосередньо в акті перевірки зазначено розміри і суми фінансових санкцій.