ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правовий статус національного банку в 1-й Чехо-Словацькій республіці

Ревізійний орган обирався у складі 5 членів загальними зборами строком на 5 років, причому кожен рік припиняються функції одного члена, який може бути обраний повторно. Губернатор із складу членів призначає голову. Члени ревізійного органу були присутні на чергових засіданнях банківської ради, які проводилися в березні, в червні, у вересні та в грудні, та мали право голосу. Ревізійний орган мав право скликання позачергових засідань банківської ради.

Наступним органом банку були загальні збори акціонерів, які були представником акціонерів та їх прав. Засідали загальні збори в лютому кожного року, а позачергово – в разі необхідності (коли кількість обираних членів банківської ради становила менше 4 членів, коли кількість ревізійного органу становила менше 3 членів, на вимогу ревізійного органу, або на вимогу 50 акціонерів). Загальні збори складалися із акціонерів, які володіли не менше як 10 акціями, зареєстрованими на них не пізніше ніж за 90 днів перед проведенням загальних зборів і депонованих не пізніше 20 днів перед загальними зборами в головному органі банку в Празі, чи в якійсь філії банку. До повноваження загальних зборів належало:

– обрання членів банківської ради;

– обрання членів ревізійного органу;

– внесення пропозицій щодо зміни статуту;

– підвищення чи зниження банківського капіталу;

– слухання щорічного звіту банківської ради про діяльність банку;

– інше.

Загальні збори приймали рішення простою більшістю голосів, тільки коли йшлося про ліквідацію банку чи про внесення змін до статуту потрібна була двотретинна більшість. Голосування проходило таємно.

Держава здійснювала контроль над діяльністю банку посередництвом урядового комісара з-поміж працівників міністерства фінансів. Цей контроль з боку держави нічим не обмежував самостійність банку, і не означав втручання держави в його господарювання.

Спори між державою та Національним банком вирішував Верховний суд у Празі [7, с. 767–770].

Пізніше, згідно із Законом № 31/1950 Збірника законів \"Про Державний банк Чесько-Словацької Федеративної Республіки\", у 1950 році був створений Центральний банк у Чехо-Словацькій Республіці [8, с. 634].

Таким чином, створення Національного банку в 1-й Чехо-Словацькій Республіці відбувалося на початковому етапі Республіки і було досить довготривалим через різні обставини. Так, спочатку повноваження Національного банку виконував Банківський уряд Міністерства фінансів, який розпочав свою діяльність перейняттям філій Австро-Угорського Національного банку.

Тільки з 1 квітня 1926 року почав свою діяльність Національний банк, хоч закон про Чехо-Словацький Національний банк було прийнято уже у 1920 році. Доцільно зазначити, що він виник у формі акціонерного товариства. Держава повинна була володіти в Національному банку тільки третиною акціонерного капіталу, двома третіми володіли приватні акціонери. Таким чином, приватному капіталу надавалися широкі можливості втручання в державні фінанси, і в той же час гарантувалися високі прибутки – 6 % річних від наданих кредитів. Що стосується органів банку, то необхідно відмітити процес формування органів та ротацію кадрів і можливе застосування в законодавстві України (як порядку формування керівних органів, так і ротації кадрів керівних органів Національного банку).

Література:

1. Хозяйственное право // Под ред. В.К. Мамутова. – К., 2002.

2. Revenda Z. Centralni bankovnictvi. – Praha, 1999.

3. Augusta P., Honzak F.. Иeskoslovensko 1918–1938. – Praha, 1992.

4. Jerabek Antonin. Podniky bankovni. – Praha,1931.

5. Zбkon \"O akciove bance cedulove\" z 14.09 1920 // Zbierka zбkonъ a narizeni statu Иeskoslovenskeho.

6. Мельникова И.Н. Классовая борьба в Чехословакии в 1924–1929 гг. – М., 1962.

7. Karel Engliљ. Narodni banka иeskoslovenska. – Praha, 1930.

8. Matousek R. Bankovi soustava v SFR. – Praha, 1992.