ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правовий режим судноплавства по річках міжнародного значення

Усе сказане дозволяє зробити висновок, що в даний час сформувався, враховуючи регіональні особливості, міжнародно-правовий режим свободи судноплавства по відкритих міжнародних (прикордонних) річках. Цей режим розповсюджується на морські, змішані та внутрішнього плавання судна. Він закріплений у десятках міжнародних угод [21, 23, 36, 40, 41].

Розглянувши питання щодо регламентації режиму судноплавства по міжнародних прикордонних річках, перейдемо до розгляду питання щодо регламентації режиму судноплавства по міжнародних багатонаціональних річках.

Правовий режим судноплавства по міжнародних багатонаціональних річках3 встановлюється за згодою всіх зацікавлених держав, відповідно до принципів і норм міжнародного права, з урахуванням міжнародно-правових звичаїв і діючих національно-правових актів. Це можна пояснити тим, що для окремих із держав річка може бути єдиним доступом до просторів Світового океану. У даний час судноплавство по міжнародних багатонаціональних річках надається з найрізноманітних підстав, які носять як міжнародно-правовий так національно-правовий характер. Правовий режим судноплавства по міжнародних багатонаціональних річках, встановлений в укладених міжнародних договорах, можна класифікувати так: 1) свобода судноплавства по міжнародній річці як для прибережних, так і для неприбережних держав, які називаються „зацікавленими сторонами\", згідно з регіональним міжнародним договором [7]; 2) судноплавство згідно з основними принципами, встановленими в загальних міжнародних угодах, щодо використання міжнародних річок всіма державами [2-4, 15, 42]; 3) свобода судноплавства по міжнародній річці як для прибережних, так і для неприбережних держав, згідно з регіональним договором прибережних держав [1, 5, 6]; 4) свобода судноплавства, проголошена державою, по конкретній міжнародній річці для суден конкретної держави [32]; 5) свобода судноплавства, проголошена державою, по конкретній, яка належить їй, ділянці міжнародної річки для суден усіх держав, крім ворогуючих [38]; 6) взаємна свобода судноплавства по міжнародній річці, проголошена в двосторонній угоді4 [14]; 7) свобода судноплавства суднам тільки держав, які домовились, згідно з двосторонньою угодою [37]; 8) свобода судноплавства суднам усіх націй, проголошена в двосторонній угоді між державами, по території яких протікає міжнародна річка [22]; 9) свобода судноплавства, проголошена державою, по конкретній міжнародній річці для суден держав, які користуються режимом найбільшого сприяння5 [19]; 10) свобода судноплавства по внутрішніх водних шляхах міжнародного значення згідно з міжнародними та національними звичаями [8, 13, 25, 26, 29]; 11) свобода судноплавства суднам держав, які користуються режимом найбільшого сприяння, проголошена в двосторонній угоді між державами, по території яких протікає міжнародна річка [45]; 12) свобода судноплавства по міжнародній річці, яка протікає територією однієї держави, проголошена в угоді з іншою державою [31].

Ці дані служать достатньою підставою для такого висновку: правовий режим судноплавства по міжнародних (багатонаціональних) річках, як режим свободи судноплавства, формувався починаючи з середини XIX ст., шляхом договірної інтернаціоналізації міжнародних річок, здатних для судноплавства. З початку XX ст. практично по всіх великих і середніх річках Європи, Азії, Америки та Африки були укладені десятки різного роду міжнародних договорів, в яких певним чином була закріплена свобода судноплавства. З середини XX ст. в правовій регламентації режиму судноплавства по міжнародних річках, що включав у себе свободу судноплавства, чітко визначилася тенденція на інтернаціоналізацію міжнародних річок шляхом, по-перше, кодифікації місцевих і регіональних звичаїв, що сформувалися як на єдності інтересів прибережних до міжнародної річки держав, так і на їх бажанні до співробітництва з неприбережними державами; по-друге, укладення дво- та багатосторонніх міжнародних договорів переважно регіонального значення.

Варто додати, що питанню міжнародно-правової регламентації використання міжнародних річок значну увагу приділяла неурядова міжнародна організація – Асоціація міжнародного права. У 1966 році на основі 30-річного досвіду вивчення міжнародних договорів і звичаїв, що регламентують режими використання міжнародних річок, Асоціація міжнародного права опублікувала Гельсінські правила користування водами міжнародних річок [16]. Генеральна Асамблея ООН дала високу оцінку цим правилам [27–29]. Правила розглядаються як свого роду звичаєві норми, що регламентують судноплавство по внутрішніх водних шляхах міжнародного значення [15]. Вони регламентують режим „міжнародного річкового басейну\" та носять рекомендаційний характер. У Правилах встановлюються такі основні принципи. По-перше, кожна держава басейну має право в межах своєї території на розумну і справедливу частку в отриманні переваг від користування водами цього басейну (одним із елементів поняття розумності і справедливості є рівень, згідно з яким потреби даної держави будуть задоволені так, щоб не спричинити суттєвої шкоди для іншої держави басейну). По-друге, кожна держава басейну повинна проводити діяльність з користування водами басейну (як на своїй території, так і за її межами) так, щоб не спричиняти суттєвої шкоди від забруднення води для інших держав басейну, не створювати нових форм забруднення води міжнародного річкового басейну і не підвищувати рівень існуючого забруднення, що може призвести до суттєвої шкоди для інших держав басейну.

Завдяки цьому, наприклад, згідно з Бразильським договором від 3 липня 1978 р. про співробітництво держав басейну Амазонки [33] у випадках, коли річка є фактором економічного розвитку регіону, міжурядові консультації з питань її розвитку і розподілу її вод повинні вестися у межах усього басейну.

На закінчення зазначимо, що, незважаючи на заклики представників старої доктрини (Ваттель, Гроцій) і окремі заяви про принципи, міжнародні річки ніколи по-справжньому не регламентувалися єдиноподібним правовим режимом, хоча в різний час робилися спроби визначення загальних норм. Угоди, що регламентують режим судноплавства по міжнародних річках, стосуються конкретної річки, або до конкретного водного шляху міжнародного значення, і не мають універсального значення. Кодифікованого акта „Міжнародного річкового права поки що не існує. Із співставлення багатьох існуючих спеціальних режимів можна виділити деякі загальні тенденції, що є більшою мірою „стандартами\", ніж елементами загального юридичного статусу [18].

Проте слід додати, що кількість міжнародних річок не залишається постійною: вона, як правило, змінюється у зв\'язку зі змінами державних кордонів. Так, останні десять років, після розпаду СРСР, СФРЮ, ЧРСР, внутрішні річки цих територій набули статусу міжнародних. Міжнародні річки – це свого роду „чутливі нерви\" міжнародних відносин. Вони заслуговують, вважаємо, більшої уваги в політичному, економічному та правовому житті. Розвиток політичних, економічних зв\'язків між країнами, збільшення активних торговельних відносин потребують поглибленої правової регламентації режиму судноплавства по міжнародних річках. Розширення нормативної бази в перспективі виходить із все більшого і більшого „стратегічного\" характеру міжнародних річок. Річки загальні, вони не розділяють, а поєднують. Потрібно тільки виробити загальні правила, які б регламентували, як використовувати міжнародні річки на спільній, беззбитковій основі.