ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правове регулювання придбання та зберігання короткоствольної вогнепальної зброї

Отже, аргументи кожної із сторін досить вагомі, проте їх однаково важко як підтвердити, так і спростувати. Перш за все необхідно взяти до уваги наступне: злочинний світ озброєний; існує підпільний продаж зброї; законослухняна людина пов\'язана путами норм законів, норм правил поведінки.

Розглянемо досвід тих держав, які вже, щоправда кожна по-своєму, вирішили питання про співвідношення людини і зброї в суспільстві.

Показове відношення до зброї в США – країні, народженій антиколоніальною революцією, здійсненою озброєним народом, який повстав заради свободи.

П\'ятдесят відсотків американських сімей мають особисту вогнепальну зброю. У даний час у 31 штаті із 51 прийняті закони, які дозволяють приховане носіння зброї законослухняними громадянами. У тих штатах, де дозволено приховане носіння, рівень насильницької злочинності нижче, ніж у штатах, де таке право відсутнє. Так, у них насильницьких злочинів менше на 18 %, убивств – на 21 %, грабежів – на 32 % [4].

На основі досліджень, проведених у США, можна зробити однозначний висновок – забезпечення права законослухняних громадян на володіння і носіння зброї знижує кількість злочинів, здійснених із застосуванням насилля внаслідок двох причин.

По-перше, злочинці остерігаючись збройного опору і, враховуючи, що їх потенціальна жертва озброєна, частовідмовляється від злочинних посягань. По-друге, озброєна людина має кращі шанси захистити себе самостійно.

Чим більша частина населення отримує право на носіння зброї, тим більше зменшується кількість злочинних посягань із застосуванням насилля. З того часу, як у США були прийняті закони, які дозволяють приховане носіння пістолетів і револьверів, кількість вбивств знизилася на 3 %, зґвалтувань – на 2 %, грабежів – більш чим на 2 % [4]. При цьому рівень випадкових смертей від необережного поводження зі зброєю, кількість самовбивств з її допомогою не збільшилася.

Закон „Про зброю\" Латвійської Республіки, ухвалений в 1993 році, дозволяє громадянам, які досягли 21 року, а також іноземцям, членам дипломатичного корпусу використовувати з метою самооборони короткоствольну зброю калібром до 9-мм включно. Основним показником доцільності і прийнятності цього закону є відсутність випадків протиправного використання легальної зброї. Збройні злочини, як правило, скоюються нелегальною зброєю. Є дані про успішне застосування зброї проти грабіжників, у тому числі сільськими жителями похилого віку, які, якщо б не мали можливості дати зловмисникам збройну відсіч, стали б жертвами грабежу або вбивства. Концептуально право носіння зброї уможливлює законослухняному громадянинові захистити себе, свою власність усіма законними засобами і змушує злочинця враховувати можливість збройного опору жертви.

Аналогічне законодавство існує в Литві, Естонії. У країнах Балтії після впровадження законодавства про зброю помітне загальне зниження кількості насильницьких злочинів так званої вуличної злочинності, навіть квартирних крадіжок.

У Швейцарії, наприклад, де важко уявити дім, в якому не було б вогнепальної зброї, – високий рівень життя і дуже низький рівень злочинності і самогубства. У кожному домі країни чарівних Альп зберігається не просто зброя, а цілий її арсенал, тому що всі чоловіки отримують особисту армійську зброю і ящик патронів до неї.

А ось в Англії, де зброя у населення вилучена, пограбування домів – процвітаючий бізнес, так як у грабіжника є стовідсоткова гарантія, що він володіє монополією на зброю. Так що навряд чи заборона на зброю може служити передумовою зниження злочинності, відповідно, не потрібно очікувати різкого її збільшення в випадку дозволу на вільний продаж.

На основі наведених вище даних можна стверджувати, що не посилення доступу до зброї законослухняних громадян дозволить зниження рівня злочинності, а посилення боротьби самез злочинцями, серед яких – мала частка громадян цієї країни.

Таким чином, заборона для придбання зброї законослухняними громадянами, штучно створювана законодавцями, виявляється вигідніше швидше злочинцям, а чим краще озброєне цивільне населення, тим менша імовірність здійснення злочинів.

На жаль, міліція не в змозі зупинити і покарати вбивць, тому що вбивають і працівників міліції.

Проблема існує. Її потрібно розв\'язати чим швидше та, як правильніше в інтересах суспільства, в інтересах кожного законослухняного громадянина, а не в інтересах осіб, які схильні до правопорушень.

Чинне законодавство України не передбачає права власності громадян на короткоствольну вогнепальну зброю. Не передбачено таке право і для юридичних осіб-суб\'єктів підприємницької діяльності, крім правоохоронних органів, охороних структур, служби інкасації та перевезень цінностей НБУ.

Розпочинаючи аналіз поставленого питання, доцільно, на нашу думку, з вивчення правового регулювання правил придбання громадянами спеціальних засобів та їх права власності на ці спецзасоби й ті чи інші види зброї.

Правове регулювання питань у цій сфері в Україні розпочалося 17 червня 1992 року №2471-ХІІ – з прийняттям постанови Верховної Ради України „Про право власності на окремі види майна\". Ця постанова встановлює спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, в тому числі й на газову та пневматичну зброю з названими параметрами. Таке право надане як фізичним, так і юридичним особам, незалежно від форми власності, в порядку, визначеному підзаконними актами і інструкціями МВД України [5].

Єдиними спеціальними засобами, які можна назвати засобами самозахисту – засоби самооборони, що можуть вільно зберігатися та носитися громадянами, які досягли 18-ти річного віку, є упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівливої дії [6]. Щодо ефективності газової зброї (пістолетів, револьверів, аерозольних балончиків, розпилювачів), необхідно сказати, що вона не завжди дає очікуваний ефект. По-перше, це зумовлено обмеженим терміном дії аерозольних балончиків чи куль, споряджених дратівною речовиною. Застосування засобів, споряджених речовинами дратівної дії, у яких скінчився термін, може взагалі не мати ніякого впливу на злочинця. По-друге, такі засоби самозахисту потребують певних навичок поводження, адже, наприклад, при зустрічному струмені повітря, особа, яка захищається, може сама стати жертвою власного засобу захисту. По-третє, це обмежена дистанція дії таких захисних засобів. Все це створює умови, за яких іноді особа, що застосовує перераховані засоби, одержує прямо протилежний ефект – замість знешкодження злочинець навпаки більше роздратовується від таких дій жертви. Винятки у них становлять лише газові балончики сльозоточивої та дратівної дії, які використовуються правоохоронними органами, про що їх виробник прямо зазначає в інструкції виробу.