ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правове регулювання поведінки державних службовців

Пропонуємо, зокрема, встановити такі види дисциплінарних стягнень для державних службовців: 1) догана; 2) попередження про неповну службову відповідність вимогам закону (що пред\'являються до громадян, які займають посади, передбачені Законом „Про державну службу\"); 3) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу (спеціального звання держслужби); 4) звільнення з займаної посади з наданням можливості зайняти іншу (менш відповідальну) вакантну посаду на державній службі; 5) звільнення з державної служби без надання можливості зайняти іншу посаду (на держслужбі). Такі види стягнень ми вважаємо за необхідне запровадити як основні.

Крім того, доцільно дати відповідь на питання: „Чи потрібно встановлювати додаткові види дисциплінарних стягнень для окремих груп службовців державного апарату?\". Але це питання буде розглянуто у нашій наступній науковій статті.

Підтримуємо такий науковий підхід, відповідно до якого, на даному етапі правового регулювання державної служби та поведінки державних службовців (у широкому та у вузькому значенні) в нашій країні актуальною виглядає необхідність підготовки та прийняття саме базового законодавчого акта з питань морально-етичних та державно-правових аспектів поведінки державних службовців – у формі Кодексу основних правил поведінки та дисциплі-нарної відповідальності державних службовців України (скорочено – Кодекс поведінки держслужбовця) [3].

Виходячи з того, що до різних категорій державних службовців можуть висуватися різні спеціальні вимоги, дія зазначеного Кодексу повинна поширюватися лише на усіх державних службовців у вузькому розумінні (тобто лише на всіх службових і посадових осіб держслуж-би, на яких поширюється дія Закону „Про державну службу\"). Вважаємо, що для інших службовців державного апарату (міліціонерів, митників, суддів, прокурорів, податківців, слідчих та інших) потрібно буде приймати окремі закони, з метою правового регулювання їхньої поведінки (у межах кожного професійного виду служби в держапараті). Але загальні етичні вимоги повинні залишатися однаковими для усіх категорій і груп державних службовців. Тобто серед етичних вимог потрібно виділяти основні та додаткові.

Якщо буде реалізовано такий підхід, якщо окремі випадки поведінки не будуть врегульо-вані основними вимогами, тоді їх потрібно буде врегульовувати додатковими вимогами. Вважаємо, що основні етичні вимоги потрібно сформулювати у зазначеному „Кодексі поведінки державних службовців\". Тоді додаткові етичні вимоги можна буде зазначити в окремих законах про певні види служби в державному апараті.

У зв\'язку з цим виникає питання щодо структури вищезазначеного Кодексу. Вважаємо, що в цьому Кодексі потрібно передбачити такі групи питань: 1) визначення понять („етика держслужби\", „поведінка держслужбовця\" та ін.); 2) перелік дозволеної державним службовцям поведінки у відповідних випадках (у службовий, у позаслужбовий час та ін.); 3) перелік не дозволеної державним службовцям поведінки (у конкретних ситуаціях);4) можливих засобів впливу на державних службовців за неналежну поведінку (моральних, дисциплінарних, інших); 5) порядок, умови та особливості накладення стягнень за порушення вимог такого Кодексу.

Оскільки одним законом (Кодексом) об\'єктивно не можна регламентувати усю багатоманітність випадків поведінки, у зазначеному Кодексі потрібно буде визначити саме „основні\" (принципово важливі) вимоги до етики державної служби та моралі державних службовців, зокрема такі, як: 1) додержання Конституції та законів України; 2) законослухняність; 3) вірність присязі; 4) повага до визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина; 5) чесність і порядність (у загальнолюдському розумінні); 6) професійність; 7) патріотизм; 8) професіоналізм; 9) людяність; 10) пріоритет загальнодержавних інтересів. Крім того, потрібно також зазначити такі вимоги, що стосуються конкретних сфер: а) позапартійність; б) позарелігійність; в) позабізнесовість; г) заборона лобіювання недержавних інтересів; д) неприйняття подарунків; е) некорупційність; ж) виконання громадянських обов\'язків.

У більш розгорнутому вигляді зазначені основні та додаткові етичні вимоги до державних службовців повинні бути конкретизовані фахівцями (з питань державного управління та державної служби), під час підготовки такого Кодексу. У свою чергу, з цього питання плануємо підготувати окрему наукову статтю.

На завершення зазначимо, що виходячи з принципів демократизму, громадяни мають право знати, які закони влада збирається ухвалювати. Тому прийняттю вказаного в цій статті Кодексу поведінки державного службовця України (у разі його прийняття) повинно передувати відкрите громадське обговорення (із залученням юристів, соціологів, психологів, політологів, педагогів, податківців, митників та інших фахівців – як українських, так і закордонних).

Література:

1. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723. – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (із наступними змінами).

2. Конституція України. Прийнята на п\'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

3. Коваленко В. Правила поведінки для державних службовців // Український юрист. – 2005. – № 5 (29).

4. Гринівецька Н.М. Проблеми формування сучасного типу державного службовця в Україні: Автореферат кандидатської дисертації. – Київ: УАДУ, 1998.

5. Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України: Автореферат кандидатської дисертації. – Київ: КНУ ім. Т. Шевченка, 1999.

6. Коваленко В.Л. Новий підхід до регулювання поведінки державних службовців // Вісник державної служби України. – 1999. – № 3. – С. 92–98.

7. Шемшук В.А. Этическое государство: прошлое, настоящее, будущее. – Москва, 2001. – 224 с.

8. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: Пер. з фр. – Київ: Основи, 1996. – 420 с.

9. Загальні правила поведінки державного службовця. Затверджені наказом Начальника Головдержслужби України та зареєстровані у Мінюсті України 07.11.2000 за № 783/5004.