ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правове регулювання міжбюджетних відносин та напрями його вдосконалення

Процеси децентралізації функцій виконавчої влади можуть відбуватися у двох формах: делегування повноважень або передання певних функцій місцевим органам влади. У випадку делегування повноважень певна частина функцій центральної влади (за рішенням уряду) передається органам місцевого самоврядування (органам влади адміністративно-територіальних одиниць). Передання повноважень передбачає ієрархічну залежність того, кому їх передають, від того, хто їх передає, і означає обмеження свободи першого. У випадку передання функцій ієрархічної залежності немає [7, с. 33].

Передання повноважень органів центральної влади органам місцевого самоврядування має забезпечуватися переданням фінансових ресурсів, необхідних для виконання покладених завдань. З цією метою органами центральної влади з державного бюджету перераховуються трансферти та кошти, що закріплюються за місцевими бюджетами в Законі „Про Державний бюджет України\" на поточний рік.

У законодавстві України делегування видаткових повноважень здійснюється згідно з частиною першою ст. 85 Бюджетного кодексу України, яка передбачає, що держава може передати (делегувати) Раді міністрів Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов\'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. А відповідно до п. 2 ст. 82 та частини другої ст. 83 Бюджетного кодексу України, видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Вагомим недоліком у правовому регулюванні мюжбюджетних відносин є те, що система затвердження місцевих бюджетів, викладена в Бюджетному кодексі України, не передбачає поділу доходів і видатків на власні та делеговані. Зокрема, частиною другою ст. 76 Бюджетного кодексу України встановлено, що рішенням про місцевий бюджет визначається загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні. Натомість у частині четвертій ст. 63 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні\" від 21.05.97, передбачено, що в дохідній частині місцевого бюджету повинні окремо виділятися доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи на забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади, а частина сьома ст. 64 цього Закону містить доповнення, згідно з яким зазначена вимога поширюється і на видатки місцевих бюджетів, які також повинні поділятися на дві частини: видатки, пов\'язані з виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування, і видатки на виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Таким чином, закріплений у Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні\" поділ доходів і видатків не знайшов свого відображення в положеннях Бюджетного кодексу, що й стало однією з причин відсутності чіткого розмежування на законодавчому рівні делегованих і власних бюджетних повноважень місцевих органів влади при плануванні та виконанні місцевих бюджетів. А це відповідно не дозволяє прозоро використовувати кошти державного бюджету, надані для виконання делегованих функцій. Внаслідок цього унеможливлюється контроль за використанням коштів, наданих у вигляді закріплених загальнодержавних податків і дотації вирівнювання.

Література:

1. Бюджетний кодекс України // Урядовий кур\'єр. – 2001. – № 131. – 25 липня.

2. Концепція „Реформування міжбюджетних відносин в Україні\": Проект. – К.: НДФІ, 1999. – 84 с.

3. Баліцька В.В. Реформування міжбюджетних відносин у контексті фінансової політики // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Міжбюджетні відносини центру та регіонів\". – К., 2004. – С. 17–24.

4. Василишин М.М. Формування місцевих бюджетів та обґрунтування міжбюджетних відносин // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 125–128.

5. Ісмаїлов А.Б. Міжбюджетні відносини та напрями їх удосконалення // Фінанси України. – 2004. – № 6. – С. 27–32.

6. Каун О.Б. Концептуальні засади формування механізму міжбюджетних відносин в Україні // Фінанси України. – 2001. – № 6. – С. 31–38.

7. Луніна І. Бюджетний кодекс України і реалії міжбюджетних відносин // Економіст. – 2000. – № 10. – С. 32–36.

8. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 344 с.

9. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 264 с.