ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правове регулювання міжбюджетних відносин та напрями його вдосконалення

– розширення ресурсної бази регіонів за рахунок закріплення за місцевими бюджетами коштів, достатніх для виконання власних і делегованих повноважень органами місцевої влади, зростання ролі місцевих податків і зборів у соціально-економічному розвитку регіонів. Статті 64–69 БК чітко закріплюють за бюджетами різного рівня податки і збори (обов\'язкові платежі) у відповідних пропорціях. Таким чином, положення БК дозволили створити стабільну ресурсну базу для регіональних і місцевих бюджетів, але й вона є недостатньою для забезпечення виконання функцій органами місцевої влади;

– організація ефективного казначейського обслуговування місцевих бюджетів і контролю за використанням місцевими органами влади фінансових ресурсів, що надаються у вигляді трансфертів. Значення контрольної функції важливе ще й тому, що в Україні поряд з основними бюджетами існує ряд спеціальних бюджетів і фондів. Вагомі кроки у напрямі організації контролю в сфері міжбюджетних відносин були зроблені у квітні 1998 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок надання дотацій місцевим бюджетам з державного бюджету у 1998 році\", а пізніше зі змінами до неї постановою Кабінету Міністрів від 31 серпня 1998 року. Дані нормативно-правові акти регламентували механізми перерахування та порядок встановлення лімітів дотацій місцевим бюджетам Головним управлінням Державного казначейства України з урахуванням виконання державного та місцевих бюджетів. Окремі положення механізму контролю містяться в Законі України „Про бюджетну систему України\" від 29 червня 1995 року. Так, у статті 38 цього закону передбачено, що у разі невитрачання у встановлений термін або використанням не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано;

– оптимізація правових відносин між державним бюджетом та обласними бюджетами, бюджетом АР Крим, бюджетами міст Києва та Севастополя; між обласним і бюджетами міст обласного значення та районів; районним і бюджетами міст районного значення, сіл та селищ. Останні отримують занижені обсяги трансфертних платежів із міських і районних бюджетів, які не дають можливості реалізувати регіональну політику в повному обсязі при передачі повноважень органами влади вищого рівня та не сприяють забезпеченню соціальних потреб населенню [4; с. 127]. Інколи завищується власна дохідна база бюджетів базового рівня та обмежуються видатки.

Вагомим кроком для доповнення положень БК щодо врегулювання міжбюджетних відносин між районним бюджетом і бюджетами базового рівня було прийняття Закону України „Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об\'єднань\". Цей нормативний акт дозволив упорядкувати міжбюджетні відносини на найнижчому рівні, зокрема, визначивши засади міжбюджетних відносин між районним бюджетом і бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об\'єднань, а також між міським бюджетом міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, міста Севастополя, та бюджетами адміністративно підпорядкованих йому міст, селищ, сіл. Послідовним та не менш необхідним кроком з боку Верховної Ради України було б правове врегулювання міжбюджетних відносин на вищому рівні, тобто прийняття у найближчому часі Закону України „Про міжбюджетні відносини між обласним бюджетом і бюджетами районів і міст обласного значення\";

– удосконалення правового регулювання міжбюджетних відносин. Це складний процес, пріоритети якого змінюються з року в рік. Так, у 2004 році удосконаленню підлягало податкове законодавство, зокрема в частині внесення змін до Закону України „Про податок на доходи фізичних осіб\", оскільки цей податок є головним джерелом доходів місцевих бюджетів (68 % загального фонду). У зв\'язку із вищезазначеними змінами була прийнята постанова КМУ щодо удосконалення формульного підходу до надання трансфертів органам місцевого самоврядування;

– покращання формульного підходу надання трансфертів. Для виконання статті 50 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001\" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29 грудня 2000 року № 1932, в якій вперше встановлювався порядок формульного розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів. А вже в 2004 році розрахунки обсягу міжбюджетних трансфертів здійснювалися за удосконаленою формою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2003 р. № 1426 та від 12 листопада 2003 р. № 1761 „Про внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом і місцевими бюджетами\". На сьогодні місцеві бюджети відповідно до статей 94, 95 БК формуються на основі нормативів фінансової забезпеченості та формули вирівнювання, що, на думку багатьох науковців, створює штучну дотаційність місцевих бюджетів, оскільки 100 % забезпечення фінансовими ресурсами органів місцевої влади знижує стимули для нарощування власної податкової бази;

– правове врегулювання передачі трансфертів і повноважень з державного бюджету місцевим. Особливо це стосується міжбюджетних трансфертів соціального характеру. У 2002–2004 рр. державний бюджет виконав свої зобов\'язання щодо надання таких коштів місцевим бюджетам від 50–80 % [5, с. 30];

– чіткий розподіл відповідальності за видатками між органами державної та місцевої влади. В основі розподілу видаткових зобов\'язань необхідно враховувати не функціональні повноваження, а пооб\'єктний підхід залежно від їх підпорядкування [3, с. 20]. Це одна з головних суперечностей міжбюджетних відносин, на яку звертають увагу вітчизняні вчені. Для його усунення необхідно чітко розподілити в законодавчому порядку повноваження між органами державної та місцевої влади, знизити частку трансфертів у доходах місцевих бюджетів і підвищити податкові гарантії органів місцевого самоврядування. Це дозволить збалансувати місцеві бюджети за доходами та видатками. На покращання цієї ситуації прийнято Закон України „Про врегулювання міжбюджетних відносин на рівні районів, територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об\'єднань\". Однак усунути правові колізії можна за рахунок внесення змін у закони „Про місцеві державні адміністрації\" та „Про місцеве самоврядування в Україні\". Практичний досвід застосування положень цих двох законів підтвердив недосконалість правового регулювання у сфері управління соціально-економічними процесами на регіональному та місцевому рівнях. Розмитість і дублювання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування призводять до невизначеності їх відповідальності, послаблюють державний і громадський контроль за результатами їх практичної діяльності. У зв\'язку з наданням органам місцевого самоврядування ряду повноважень центральних органів виконавчої влади виникає необхідність законодавчого визначення здійснення місцевими державними адміністраціями контролю за їх виконанням. Потребує змін з урахуванням адміністративної реформи в Україні положення щодо структури та функцій органів виконавчої влади [4, с. 127–128].