ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правові проблеми фіктивного підприємництва та його різновиди

Отже, основна небезпека „транзитних\" фірм полягає в тому, що вони глибоко проникають у господарські „ланцюжки,\" особливо на міжрегіональному рівні, і за їх „допомогою\" наносяться великі збитки бюджету держави.

Ухилення від уплати податків з використанням документів, що надають фіктивні підприємства, а також переведення грошових коштів у готівку через розрахункові рахунки підприємств указаної категорії, сьогодні перетворилось в окремий, дуже прибутковий вид „комерційної\" діяльності, сприяє подальшому переходу в „тінь\" легального сектора економіки держави.

Ділки тіньового бізнесу з метою ухилення від оподаткування і „відмивання\" легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, протягом багатьох років здійснюють перевід коштів за кордон для їх приховування від правоохоронних органів. Для цього вони використовують мережу допоміжних фіктивних підприємств так званих „офшорних\" і „коралових\" компаній, які реєструють в інших державах.

Незаконно вивезені або переведені через офшорні або коралові компанії капітали, отримані незаконим шляхом, проходять через фінансові і банківські установи невеликих країн із пільговим податковим режимом, а потім їх вкладають у фінансові установи країн з розвиненими податковими системами, проте так, щоб не можна було встановити їхнього реального власника. Для цього використовуть спрощену систему реєстрації компаній і пільгове оподаткування окремих країн, що отримали назву офшорних зон, які гарантують підвищену конфіденційність розрахункових рахунків. Перелік офшорних зон оприлюднений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 року № 53-р., згідно з яким на сьогодні у світі нараховується понад 40 офшорних зон. До переліку країн включені острови Кука, Домініканська Республіка, Єгипет, Гватемала, Угорщина, Індонезія, Ізраїль, Ліван, Маршалові острови, Нігерія, Філіппіни, Росія та інші.

Офшорна компанія – це комерційна структура, зареєстрована в країні з пільговим режимом оподаткування, яка не здійснює ніякої комерційної діяльності в країні, де вона створена, розрахункові рахунки якої використовуються для осідання коштів, які мають незаконне походження, що переводяться з інших країн.

За допомогою офшорних компаній досягається дві взаємопов\'язані мети: по-перше, захист капіталів від належного оподаткування; по-друге, отримання для капіталів статусу найбільшого сприяння для інвестування.

Коралова компанія – це комерційна структура, зареєстрована в країнах із пільговим режимом оподаткування під виглядом банків, страхових компаній, комерційних організацій, що, як прикриття, займаються купівлею і реалізацією різноманітних готових товарів, які реалізують через свої спеціально створені магазини.

Такі компанії мають свої рахунки в банках, адреси службовців і займаються лише „законними\" операціями. Насправді, крім установчих документів і рахунків в банку, вони ніяких активів не мають (іноді такі компанії називають паперовими). Структуру таких компаній можна порівняти з коралами, які абсолютно порожні всередині і мають складну внутрішню будову (форму).

Основна мета діяльності коралових компаній полягає в тому, що розрахунковий рахунок компанії в банку має подвійну, потрійну, а іноді і більш високий рівень конфіденційності, за допомогою якого здійснюється перевід коштів у будь-якому напрямі. Діяльність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, через який перекачуються грошові маси іншим більш віддаленим фірмам для приховування дійсних джерел прибутків.

Коралові компанії часто реєструються на місцевого жителя іноземної держави, який досконало знає закони офшорної держави і отримує процентну винагороду від кількості проведених операцій.

Таким чином, широке використання злочинцями фіктивних підприємницьких структур у кінцевому результаті є способом виведення коштів з реального сектора економіки і вивезення їх за межі України, що призводить до зменшення їх надходження в державний бюджет. З метою протидії створення і використання таких підприємств у злочинних схемах, на нашу думку, стало б вирішенням правових проблем визначення поняття фіктивного підприємництва та його різновидів.

Література:

1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2 ге вид., переробл. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – С. 499.

2. Лисенко В.В Фіктивні фірми. Криміналістичний аналіз: Монографія. – Київ: Парламенське видання, 2002. – С. 111.

3. Дудник Л.М. Проблеми застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – Ірпінь, 2004. – № 4 (26). – C. 231–240.

4. Дудник Л.М. Фіктивні підприємства в кримінальних схемах тіньової економіки //Актуальні проблеми політики: Науково-практичний семінар „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності\" (вересень 2004 р.) // Збірник наукових праць Одеського інституту правових наук. – Випуск 26. – Одеса, 2005. – С. 198–204.

5. Коломенцев А. Регистратори поднимают цены // Деловой Петербург. – 2002. – 9.07. – (№ 122). – С. 7. Коминко Р.Н., Рудовська Н. Дерегулювання підприємницької діяльності реальність та перспективи // Економіка, фінанси і право. – 1998. – С. 20–21.

6. Зеленецький В.С., Фаєр Д.А. Економіко-правова характеристика процесів тінізації і криміналізації кредитно-фінансової і банківської системи України // Веси Фемиды. – 2000. – № 3. – С. 7–20.

7. Сатуєв Р.С., Шраев Д. Л., Яськова Н.Ю. Экономические преступления в финансово-кредитной системе. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – С. 27.

8. Забилык И. Подпольщики заводили в тень по „миллиону\" в день // Сегодня. – 2001. – № 957. – С. 8.