ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правові підстави взаємовідносин між органами державного казначейства України та розпорядниками бюджетних коштів

Особливістю міжгалузевого управління, яким виступає також управління бюджетними коштами, є те, що воно здійснюється щодо організаційно не підпорядкованих об\'єктів управління і безпосередньо не стосується їхньої компетенції з самостійного здійснення управління відповідною галуззю, а суб\'єкти здійснення фінансової діяльності держави наділені відповідними повноваженнями правотворчого, координаційного, методичного, контрольно-наглядового та ліцензійного (дозвільного) характеру [7, с. 13]. Державне ж казначейство України є спеціальним суб\'єктом міжгалузевого управління. Воно покликане забезпечувати належну єдність у реалізації функцій управління фінансами та бюджетними коштами.

Бюджетний процес у першу чергу – це цикл управління, оскільки визначається, що це – регламентована нормами права діяльність, пов\'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їхнім виконанням і контролем за їхнім виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України [1, ст. 2. п. 1 пп. 11]. Однак центральною ланкою бюджетного процесу є закон про державний бюджет. Він розглядається як основне, центральне управлінське рішення, прийняттю, виконанню і контролю за виконанням якого підпорядковані усі повноваження учасників бюджетного процесу. Щодо організації виконання державного бюджету на Кабінет Міністрів України покладено забезпечення виконання Державного бюджету України, на Міністерство фінансів України – здійснення загальної організації та управління виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету [1, ст. 47 п. 1], а на Державне казначейство України – розрахунково-касове обслуговування Державного бюджету України.

Бюджетний цикл управління складається зі стадій, однак на кожній стадії суб\'єкти фінансової діяльності наділені владними повноваженнями в бюджетному процесі відповідно до власної компетенції, але в комплексі здійснюють усі функції з управління фінансами, як виду міжгалузевого державного управління, а особливо контрольні – фінансовий контроль, аудит та оцінку ефективності використання бюджетних коштів [1, ст. 19 п. 2].

Бюджетний кодекс визначає такі чотири стадії бюджетного процесу [1, ст. 19]: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Державне ж казначейство у бюджетному процесі лише на окремих стадіях бюджетного процесу наділене владними (управлінсько-організаційними та контрольними) повноваженнями, які здійснюються одночасно з повноваженнями інших органів, зокрема на таких стадіях:

1. Виконання бюджету, в тому числі за необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети:

а) за доходами: 1) прогнозування та касове планування доходів: а) здійснення короткотермінового прогнозування обсягів доходів Державного бюджету України; б) здійснення оперативного прогнозування та касового планування бюджетних коштів згідно з бюджетним розписом [10, с. 50]; 2) перерахування доходів на транзитні рахунки, а звідти на ЄКР; 3) повернення за поданням органів стягнення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету [1, ст. 50 п. 1]; 4) прийняття рішення про надання дозволу на проведення розрахунків у частині відшкодування сум ПДВ і здійснення перерахунків суми заборгованості; 5) встановлення порядку відкриття рахунків в органах Державного казначейства для зарахування кожного виду податків і зборів до бюджетів, оскільки податки, збори (обов\'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України [1, ст. 50, ч. 4], а податки, збори (обов\'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритого в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення [1, ст. 78 ч. 5]; 6) Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету [1, ст. 50 ч. 2]; 7) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов\'язкових платежів) та інших надходжень [2, п. 4 пп. 5]; 8) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю [2, п. 4 пп. 7]; 9) складення щоденних, періодичних і річних звітів за доходами бюджету відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та їхнє подання відповідним органам, які здійснюють контроль за нарахуванням і сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів; 10) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства [2, п. 4 пп. 5].

Б) за видатками: 1) збереження вільних залишків бюджетних коштів (бюджетів, розпорядників бюджетних коштів); 2) веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів і зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів [2, п. 4 пп. 7]; 3) протягом трьох робочих днів після затвердження розпису бюджету доводить до головних розпорядників витяги з складових частин розпису бюджету, які є підставою для затвердження в установленому порядку: кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів – усіма розпорядниками; планів використання бюджетних коштів – одержувачами [5, п. 31; 2 п. 4. пп. 10]; 4) проведення реєстрації та ведення обліку зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів [5, п. 43]; 5) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства [2, п. 4 пп. 13], а також відкриває поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках [2, п. 5 пп. 1]; 6) ведення реєстру та взяття на облік зобов\'язань і фінансових зобов\'язань розпорядників коштів бюджету, які в них обслуговуються, прийняття від них реєстрів даних зобов\'язань, ведення карток їхнього обліку; 7) здійснення платежів за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі [1, ст. 51 п. 8]; 8) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов\'язань і проведенні платежів [1, ст. 48]; 9) ініціювання у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань і зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення [2, п. 5 пп. 4], а саме у випадках: а) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; б) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів; в) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; г) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов\'язань; д) нецільового використання бюджетних коштів; е) неподання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів припиняти перерахування коштів із бюджетів та (або) оплату рахунків із повідомленням керівників зазначених органів; 10) здійснення безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування [1, ст. 25 ч. 1]; 11) звернення до суду, в тому числі у разі виявлення бюджетних правопорушень [2, п. 5 пп. 8]; 12) вимагання від посадових осіб міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складання звітності [2, п. 5 пп. 7]; 13) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону [1, ст. 118 п. 1 пп. 1]; 14) застосування права зменшувати асигнування розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням, у порядку, визначеному законами України [1, ст. 119]; 15) закриття розрахункових рахунків після закінчення бюджетного періоду.