ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Правові основи реформування банківської системи України відповідно до стандартів ЄС

Реферат на тему:

Правові основи реформування банківської системи України відповідно до стандартів ЄС

Європейське право для України є порівняно новим об\'єктом вивчення. До того, як Україна поставила перед собою за стратегічну мету досягти європейського рівня економічного і соціального розвитку та демократії, нагальної потреби у глибокому вивченні європейського законодавства не виникало. Необхідність розуміння положень європейського права викликана ще й тим, що між Україною та державами-членами Європейського Союзу укладено ряд міжнародних договорів, для належного виконання яких Україні необхідно володіти певним обсягом знань європейського права.

Український досвід показав, що досягнення державою європейського рівня економічного і соціального розвитку та демократії можливе лише шляхом проведення реформ, і насамперед, правової реформи, яка в свою чергу, не може проходити, залишаючи поза увагою європейські досягнення, вивчення та аналіз яких мають важливе не тільки теоретично-пізнавальне, а й практичне значення для України.

Проголосивши про свій намір увійти в європейський політичний, економічний і правовий простір, Україна обумовила необхідність розуміння та вивчення європейського права, без чого не можна говорити про ефективне здійснення стратегічного курсу України на інтеграцію з Європейським Союзом (далі – ЄС).

В умовах складної політичної та економічної ситуації, після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік, перед Україною, як і перед усіма іншими державами – колишніми членами СРСР, постало завдання діяти адекватно проблемам державного розвитку і ці дії необхідно було спрямовати на підвищення добробуту людей, зміцнення економічних і політичних позицій української держави у світовому економічному просторі та міжнародних відносинах.

Так, бажаючи встановити тісні стосунки з країнами Європи, Україна однією з перших держав-правонаступниць СРСР 14 червня 1994 року укладає Угоду про партнерство і співробітництво з Європейськими співтовариствами та їх державами-членами [1] (далі –Угода про партнерство), яка ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року та набула чинності 01 березня 1998 року. Ця угода створила новий клімат для економічних і політичних відносин між її сторонами і, особливо, для розвитку торгівлі та інвестицій, які є істотними для економічної перебудови та розвитку України.

Автори окреслюють проблему даного дослідження як розгляд і аналіз правових основ реформування банківської системи України та проведення адаптації банківського законодавства України до стандартів ЄС. Звідси, мета статті – у розрізі зовнішньополітичного напряму України до інтеграції в ЄС вирішити такі завдання: визначити правові основи реформування банківської системи України; розкрити основні засади проведення адаптації банківського законодавства України до стандартів ЄС; сформулювати науково-практичні рекомендації щодо реформування банківської системи України, враховуючи досвід країн Європи при створенні Європейського Союзу, який служить для України прикладом для уникнення проблемних питань при проведенні гармонізації національного законодавства з нормами ЄС.

Актуальність цієї проблеми та необхідність її вирішення заслужили пильної уваги досить широкого кола вчених і практиків. Зокрема, деякі питання поставленої у публікації проблеми були предметом досліджень таких українських науковців, як В.Ф. Опришко, А.В. Омельченка, А.С. Фастовець [2], П.Д. Біленчука, О.Г. Динніка, І.О. Лютого, О.В. Скорохода [3], російських – Л.М. Елтина, А.А. Наку, С.В. Водолагіна, Г.П. Толстопятенка, Е.Ю. Козлова [4], А.А. Вишневського [5] та інших учених країн Європи, а саме в їх працях були визначені поняття банківського права та банківських правовідносин в ЄС, висвітлено поняття правового статусу та функцій банків, поняття банківської системи ЄС і форми взаємодії її елементів, але не повною мірою розглянуто проблеми гармонізації банківського законодавства країн – членів ЄС. На окрему увагу заслуговує праця П.Д. Біленчука, О.Г. Динніка, І.О. Лютого, О.В. Скорохода, в якій вперше у вітчизняній юридичній літературі зроблена спроба порівняльного аналізу українського і європейського банківського права та розглянуто процес наближення і адаптації банківського законодавства України до норм Європейського Союзу.

Одним із основних напрямів інтеграційного процесу є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, яка полягає у зближенні національного законодавства із сучасною європейською системою права. Вона передбачає реформування правової системи Україниі поступове приведення її у відповідність із європейськими стандартами та охоплює ті галузі права, які визначені ч. 2 ст. 51 Угоди про партнерство, зокрема, фінансове та банківське законодавство.

Важливе значення має та обставина, що за останні роки банківська діяльність в Україні активно розвивається, внаслідок чого розвиваються і міжнародні банківські зв\'язки та укладається все більше угод, що регулюються не тільки українським законодавством.

Адаптація банківського законодавства України до відповідного законодавства ЄС передбачає поступове приведення у відповідність з європейськими стандартами нормативних актів Національного банку України.

Галузева адаптація банківського законодавства проводиться в межах загального зближення законодавства України і Європейського Союзу.

У даній статті розглядаються два напрями процесу адаптації банківського законодавства України до стандартів ЄС: інституційний та нормативний.

Інституційний напрям полягає у створенні державного органу, на який покладається розробка взаємопогоджених підходів. Для реалізації цього напряму процесу адаптації в Україні було прийнято ряд Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 85 Угоди про партнерство передбачено створення Ради з питань співробітництва, яка повинна стежити за виконанням цієї угоди. З метою досягнення цілей Угоди про партнерство вона розглядає будь-які питання, що виникають у мпежах угоди, а також інші двосторонні або міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес. Раді з питань співробітництва виконувати її обов\'язки допомагає Комітет з питань співробітництва, якому вона може передавати будь-яке із своїх повноважень.

Рада з питань співробітництва та Комітет з питань співробітництва складаються з представників членів Ради Європейського Союзу і членів Комісії європейських співтовариств, з одного боку, та членів Уряду України, з іншого.

Крім того, Угодою про партнерство передбачено створення Комітету з парламентського співробітництва, який уповноважений запитувати відповідну інформацію від Ради з питань співробітництва про виконання цієї угоди та виносити їй рекомендації. Комітет з парламентського співробітництва складається з членів Європейського парламенту з одного боку, та членів українського парламенту з іншого [1].

На забезпечення виконання Угоди про партнерство Указом Президента України від 24 лютого 1998 року створюється Українська частина Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, з одночасним затвердженням її складу, та Українська частина Комітету з питань співробітництва, як допоміжний орган Української частини Ради з питань співробітництва [2].