ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) як об’єкт захисту

Реферат на тему:

Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) як об\'єкт захисту

На сьогодні особливого значення набуває право інтелектуальної власності, зокрема на літературний, художній та інший твір (авторське право). А будь-яке право, у тому числі й авторське, потребує належного захисту. З прийняттям нового Цивільного кодексу це завдання значно полегшилося, але є певні недоліки у чинному законодавстві, на які б хотілося звернути увагу у даній статті.

Перед наданням захисту тому чи іншому суб\'єктивному праву, у тому числі і праву інтелектуальної власності на будь-який об\'єкт, необхідно встановити наявність чинного права, яке просять захистити. Тому важливо встановити початок чинності цього права, припинення його чинності, визнання недійсним тощо.

„Авторське право виникає з моменту створення твору\" – проголошує ст. 437 ЦК [1]. Наведена норма потребує уточнення. Твір вважається створеним з того моменту, коли він набув такої об\'єктивної форми, яка робить його придатним для сприйняття і відтворення. Поки твір не набув такої об\'єктивної форми, він не є об\'єктом правової охорони.

Усна форма твору стає об\'єктом правової охорони з моменту, коли твір повідомлений невизначеному колу осіб [2, с. 15–17].

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом (ч. 2 ст. 437 ЦК). Закон України „Про авторське право і суміжні права\" передбачає один із доказів авторства (авторського права) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, факту і дату опублікування твору чи договорів, що стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Про реєстрацію авторського права на твір Установа видає свідоцтво (п. 3 ст. 11 Закону України „Про авторське право і суміжні права\") [3].

Реєстрація авторського права особливо важлива на твори образотворчого мистецтва [4]. Така реєстрація набагато полегшує доказ права автора на твір. У практиці бувають випадки, коли твір київського художника успішно тиражується і його примірники вигідно продаються під іншим іменем. У такому разі державна реєстрація твору допомагає довести право автора. Оригінал чи примірники літературного твору позначаються іменем автора. У зв\'язку з цим діє презумпція авторства. Крім того, будь-який суб\'єкт авторського права для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера „С\", обведена колом; ім\'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Цей знак проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору (ч. 3 ст. 11 Закону, ч. 2 ст. 437 ЦК).

Твір може бути опублікований анонімно або під псевдонімом. ЦК не згадує про можливість опублікування твору анонімно (п. 3 ч. 1 ст. 438 ЦК). ЦК передбачає можливість публікації твору без зазначення імені автора, але це і є анонімна публікація (п. 2, ч. 1 ст. 438 ЦК).

Якщо твір опубліковано під псевдонімом, видавець твору, чиє ім\'я чи назва зазначаються на творі, вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім\'я і не заявить про своє авторство (ч. 4 ст. 11 Закону).

Наведені заходи індивідуалізації твору і автора, а також фіксації за ним авторського права, безперечно, полегшують розв\'язання спорів, що виникають щодо авторського права [5, с. 259].

Слід уточнити термінологію, яка вживається в Законі про авторське право і в новому ЦК. У Законі України „Про авторське право і суміжні права\" термін „авторське право\" вживається як сукупність особистих немайнових і майнових прав, якими закон наділяє автора твору. У новому Цивільному кодексі України вживається вислів „право інтелектуальної власності на твір\", – так називається глава 36 ЦК „Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)\". Це спостерігається і в окремих статтях цієї 36 глави ЦК. Так, ч. 1 ст. 437 ЦК говорить, що авторське право виникає з моменту створення твору\" У ст. 446 ЦК уже йдеться про право інтелектуальної власності на твір. Отже, терміни „авторське право\" і „право інтелектуальної власності на твір\" у ЦК вживаються як синоніми, як однозначні. З цього будемо виходити в даній роботі.

Окремі норми і статті ЦК істотно розходяться, з відповідними нормами і статтями Закону України „Про авторське право і суміжні права\". Це природно. У разі такого розходження застосовуються норми і статті Цивільного кодексу. Проте більш істотним недоліком є окремі розходження в Цивільному кодексі. На них доцільно зупинитися більш детально, оскільки вони мають значення для захисту права інтелектуальної власності на літературні, художні та інші твори.

Передусім звертає на себе увагу розходження у початку перебігу строків охорони права інтелектуальної власності на твори. ЦК визначив майновими правами інтелектуальної власності:

1) право на використання об\'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об\'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об\'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 424 ЦК).

Ст. 440 ЦК „Майнові права інтелектуальної власності на твір\" уже не передбачає такого виключного права на твір, як перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання. За цією статтею таке право уже не виключне. Збагнути такі трансформації важко, хоча, на нашу думку, поділ майнових прав інтелектуальної власності на виключні і невиключні невиправдане.

Певні ускладнення захисту суб\'єктивних прав інтелектуальної власності на твір будуть викликати нечіткість формулювань окремих норм Цивільного кодексу. Так, за редакцією Закону України „Про авторське право і суміжні права\" 1993 р. правова охорона надавалася твору незалежно від його достоїнства. У редакції цього Закону від 22 травня 2003 р. така ознака твору, як його достоїнство, вилучена. Ч. 2 ст. 8 цього Закону такої ознаки твору не містить.