ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби

Реферат на тему:

Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби

Киміналізація відносин в економіці України, у сфері оподаткування супроводжується посиленням протиправного опору і небезпеками в діяльності правоохоронних органів, до яких сучасне законодавство – ст. 2 Закону України \"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів\" від 23 грудня 1993 року № 3781-XII – відносить і державну податкову службу (ДПС) України.

Потенційно ризик у роботі правоохоронних органів у реальних умовах значно зростає. Тому боротьба зі злочинністю, зокрема, у сфері оподаткування, безперечно, повинна мати системний характер, про що власне і йдеться в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000. Заходи, що застосовуються у цій боротьбі, повинні бути підпорядковані системі, яка передбачає необхідність напрацювання стратегії і тактики такої боротьби, розробку системи заходів, у першу чергу на оперативному і тактичному рівнях управління податковими органами відповідно ДПА в областях, АР Крим, ДПІ, що, безумовно, мінімізуватиме професійний ризик співробітників органів ДПС. Поки що практичні працівники саме на цих управлінських рівнях найчастіше перебувають у стані професійного ризику, потенційний рівень якого надзвичайно високий і у зв\'язку зі зростанням злочинності має тенденцію до підвищення.

Проблема, що розглядається, є особливо актуальною у боротьбі з новими видами злочинів, де існує ризик неефективного використання уже відомих, напрацьованих і перевірених практикою методів (\"старих\" методів). Наприклад, на нашу думку, удосконаленню чинного законодавства у напрямі протидії протиправним зазіханням на економічну безпеку держави, як правило, не відповідає готовність правозастосовних органів якісно і своєчасно реалізовувати вимоги закону [1]. Це можливо лише у випадку попередньої професійної підготовки до дій, зокрема, і у разі ризику застосування традиційного підходу (\"старих\" методів) у боротьбі з сучасними видами злочинності. Те ж саме можна сказати і про транснаціональну злочинність, що сьогодні стала реальним антисуспільним феноменом, який охоплює різні протиправні сфери діяльності, що супроводжується специфічними організаційними формами здійснення злочинів. Боротьба з ними вимагає розробки і вжиття комплексу заходів соціального, управлінського, правового та іншого характеру, тому що існуючі на транснаціональну злочинність радикально вплинути не в змозі [2]. Це ж стосується і проблеми \"тіньової\" економіки, \"відмивання\" коштів. Як відомо, витоки цієї проблеми в державі можна віднести на початок першої половини минулого десятиріччя, коли погіршення економічного становища, нестабільність грошової одиниці примусили більшість громадян зберігати зароблені кошти у більш надійній валюті інших країн. Сьогодні нагромадження капіталу в тіньовому секторі продовжується. Певна кількість суб\'єктів підприємницької діяльності ухиляється від сплати податків, внаслідок чого бюджети різних рівнів не доотримують значної суми коштів. Зрозуміло, що держава зацікавлена в тому, щоб перевести доходи, приховані від оподаткування, до легальної сфери економіки. Цьому повинен сприяти і закон. Та, на жаль, ст. 209 \"Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом\" чинного КК України поки що не \"працює\" належним чином. Причина та ж: методи боротьби з відмиванням коштів, які за минулі десятиріччя опанували правоохоронні органи України у боротьбі із злочинами у сфері економіки, тут ефективно не діють. У зв\'язку з цим кількість винесених судових вироків по кримінальних справах, порушених за статтею 209 КК України, на практиці поки що не відповідає масштабам тіньової економіки [3].

Ці та деякі інші причини вказують на те, що вирішення проблеми професійного ризику і безпеки працівників ДПС потребує наукового забезпечення, при цьому визначення ознак, які відображають змістовно-структурну сутність поняття професійного ризику працівників податкової міліції, інших підрозділів органів ДПС, а також самого поняття, чому присвячена стаття, варто вважати першочерговим завданням, оскільки цей аспект проблеми профризику податківців донині у науковій літературі достатньо не висвітлений. Розв\'язання цієї проблеми сприятиме розробці науково обґрунтованих рекомендацій з мінімізації ризику, захисту органів ДПС та їх працівників від протиправних посягань, а в цілому – підвищенню ефективності боротьби з порушеннями податкового законодавства.

У літературі з проблеми ризику перш за все привертає увагу поширеність поняття \"ризик\", яке застосовується багатьма галузями науки. Цю проблему у своїх роботах розглядали В. Абчук, А. Альгін, І. Бестужев-Лада, П. Ваганов, Ю. Воробйов, Д. Гродзинський, В. Крошко, В. Маршал, П. Мельник, С. Мягков, В. Ойгензіхт, А. Омельченко В. Петровський, В. Столбовий, М. Чухваєв, О. Ястремський та ін. Але ризик у професійній діяльності нещодавно створеного центрального органу виконавчої влади – ДПА України – та його структурних підрозділів залишається поза увагою науковців, належного висвітлення в теорії він поки що не отримав і потребує докладного вивчення.

Визначення змістовно-структурних ознак і поняття професійного ризику працівників органів ДПС України розпочнемо з тлумачення терміна \"ризик\".

Спочатку звернемось до довідкових і фахових юридичних енциклопедичних видань, які найбільш широко використовуються правознавцями в науковій і практичній діяльності. За сучасним Тлумачним словником української мови, ризик – це усвідомлення можливості небезпеки; сміливий вчинок зі сподіванням успіху; можливість невдачі або збитків у якійсь справі [4, 687].Враховуючи, що етимологія слова \"ризик\" уже розглядалась у літературі [5, 53–58], основну увагу зосередимо на визначенні терміна \"ризик\" як поняття.

Виданий 1965 р. Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское право) [6] взагалі не містить статті \"ризик\". Словник тлумачить понад 1000 слів (статей) з різних галузей права (адміністративного, державного, земельного, кримінального, фінансового та ін.), але слово \"ризик\" серед них відсутнє. Це свідчить про ту увагу, а точніше про її недостатність, яка в той час приділялась у радянському праві поняттю \"ризик\", зокрема і у сфері правоохоронної діяльності. Наступний словник, до якого ми звернемось, було видано майже 20 років потому, у 1984 р. – Юридический энциклопедический словарь. Він також містить понад 1000 статей, одна з яких – \"ризик випадкової загибелі майна\" [7], де це поняття тлумачиться з погляду цивільного права, як \"ризик можливого несення збитків у зв\'язку з загибеллю або зіпсуванням майна з причин, які не залежать від сторін зобов\'язань (випадок, непередбачена сила)\" [7, 321]. Як бачимо, і на той час чітко визначеного і загальновизначеного поняття професійного ризику працівників правоохоронних органів не було. Термін \"ризик\" відсутній і в деяких інших юридичних довідкових виданнях [8]. При чому, дещо більша увага в таких виданнях приділяється ризикам, притаманним сфері господарювання [9, 809; 10, 549; 11, 296], а не правоохоронній сфері, в якій, власне, і функціонує податкова служба зі своїм спеціальним підрозділом – податковою міліцією.