ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поняття пожежної безпеки в адміністративному праві

Реферат на тему:

Поняття пожежної безпеки в адміністративному праві

Удосконалення адміністративного законодавства у процесі втілення у життя адміністративної реформи вимагає застосування більш якісної юридичної техніки. Одним з основних засобів юридичної техніки є юридичні терміни, які являють собою словесні позначення правових понять. Точність і гранична визначеність цих термінів є запорукою доступності змісту правових актів, їх правильного розуміння та застосування. Придатність термінів до використання у нормативно-правових актах залежить від їх відповідності певним вимогам, виробленим теорією і практикою нормотворення. Основними вимогами, що висуваються до термінів, є: а) однозначність, сталість терміна – термін повинен зберігати своє значення в усіх випадках його використання; б) взаємопов\'язаність термінів – термін, що використовується, вказує на існування інших, пов\'язаних із ним; в) загальне визнання – термін не вигадується авторами нормативно-правового акта, а вживається з таким же значенням, із яким він використовується у відповідних сферах суспільного життя; г) формальна визначеність – при використанні загальновідомих термінів в іншому значенні чи спеціальних науково-технічних необхідно давати пояснення у тексті нормативно-правового акта або робити „посилання на нормативні документи, у яких роз\'яснюється їх значення\" [1].

Викладені вимоги до юридичної термінології зберігають своє значення і під час розроблення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері забезпечення пожежної безпеки. Специфічною особливістю цих актів є те, що вони значною мірою використовують терміни і поняття, вироблені наукою про боротьбу з пожежами, яка „знаходиться поки що у стадії становлення\" і „її понятійний апарат ще не сформувався\" [2]. Застосовуванню таких понять при побудові юридичних конструкцій повинен передувати їх детальний аналіз, а у разі необхідності – уточнення їх значення. При цьому кожне поняття позначається однозначним терміном, який повністю відповідає змістові поняття і дає змогу відрізнити його від інших, близьких за значенням.

На нашу думку, першим серед понять, що потребують уточнення, варто назвати поняття „пожежна безпека\", яке є основним, найважливішим у сфері забезпечення пожежної безпеки. Таке поняття служить базою для створення інших, пов\'язаних із ним, значущих. Усі вони поєднані між собою присутністю спільних ознак у їх складі, визначень і наявністю словосполучення „пожежна безпека\" у складі термінів, якими вони позначаються.

Дослідження поняття „пожежна безпека\" краще почати із з\'ясування значення окремих його частин. Як прийнято у таких випадках, першою розглядається та частина визначення, яка позначена іменником. За тлумачними словниками, іменник „безпека\" означає „відсутність небезпеки; схоронність, надійність\" [3], або „стан, за якого не загрожує небезпека, є захист від небезпеки\" [4] або ж „положення, за якого кому-небудь, чому-небудь не загрожує небезпека\" [5]. Як бачимо, при формулюванні визначення поняття „безпека\" застосоване інше, тісно зв\'язане з ним – „небезпека\". Воно має прямо протилежне значення і є стрижнем визначення поняття „безпека\". Логіка наукового дослідження вимагає з\'ясування значення слова „небезпека\". Звернувшись до тлумачних словників у тій же послідовності, ми побачимо, що під небезпекою розуміється: а) „можливість спричинення шкоди, нещастя, кому-небудь, чому-небудь\"; б) „можливість, загроза чого-небудь дуже поганого, якого-небудь нещастя\"; в) „можливість, загроза лиха, нещастя, катастрофи\".

Вилучивши з усіх наведених понять їх суттєві ознаки і об\'єднавши їх, матимемо наступне визначення безпеки – „стан або положення, за якого відсутня можливість спричинення шкоди, є захист від загрози лиха, нещастя, катастрофи\". Але таке визначення слова „безпека\" не може нас задовольнити. Воно не є тотожним визначенню безпеки у словосполученнях, що мають значення юридичних термінів (пожежна безпека, техногенна безпека, національна безпека). Слово „безпека\" у складі подібних юридичних термінів означає не повну „відсутність небезпеки\", а наприклад, „відсутність неприпустимого ризику, пов\'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди...\"[6]. Тобто поняття „безпека\" враховує (передбачає, допускає) певну вірогідність настання „лиха, нещастя, катастрофи\". ЇЇ існування пояснюється присутністю в навколишньому середовищі джерел небезпеки, що мають природне, соціальне або техногенне походження. Наявність таких джерел і створює різного виду загрози, які є конкретним проявом небезпеки. Ці загрози залежно від часу і умов їх, матеріалізації поділяють на реальні та потенційні [7]. Стан захищеності від існуючих загроз є необхідною складовою стану безпеки. Він створюється внаслідок свідомої діяльності людей, спрямованої на усунення умов матеріалізації потенційних загроз і мінімізацію наслідків прояву загроз реальних. Отже, говорячи про безпеку, ми повинні мати на увазі не тільки відсутність небезпеки у вигляді певного виду загроз, а й стан захищеності об\'єкта від існуючих (наявних) загроз, які можуть бути як реальними, так і потенційними. З урахуванням викладеного, можна сформулювати універсальне визначення безпеки: стан, за якого частина відомих загроз об\'єктові безпеки відсутня, від іншої частини загроз створено адекватний захист, що зменшує до прийнятного ризик завдання шкоди внаслідок їх матеріалізації.

Другою складовою терміна, що розглядається, є прикметник „пожежна\". Він походить від слова „пожежа\", під яким у загальному вжитку найчастіше розуміють „полум\'я, що широко охопило й знищує що-небудь\" [8]. Таке визначення за своїм смислом у цілому збігається з визначенням пожежі як „неконтрольованого горіння\", що вживається у нормативно-правових актах. Однак сьогодні поняття „пожежа\", що використовується у законодавстві, ще не можна вважати сталим, тому що при формулюванні його визначення, крім основної ознаки (словосполучення „неконтрольоване горіння\"), у різних нормативно-правових актах використовуються різні додаткові ознаки. Визначення явища, позначеного терміном „пожежа\", може звучати як: а) „неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем\" [9]; б) „неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров\'ю людей\" [10]; в) „неконтрольоване горіння, що спричиняє матеріальні збитки, шкоду життю і здоров\'ю громадян, інтересам суспільства й держави\" [11]; г) „неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі\" [12]. Останнє визначення відтворює поняття пожежі, наведене в державному стандарті України ДСТУ 2272-93 [13], який (як у ньому зазначено) відповідає ГОСТу 12.1.033-81 [14].

Зібравши суттєві ознаки наведених визначень в одному, одержимо наступне: „пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі, чим створює загрозу життю і здоров\'ю людей, завдає матеріальних збитків, спричиняє шкоду інтересам суспільства й держави\".

Перевірити придатність одержаного поняття до вживання можна було б за допомогою іншого – „загоряння\", що тісно взаємодіє з поняттям „пожежа\". Але, на жаль, „загоряння\" також не можна вважати усталеним поняттям. У Правилах обліку пожеж, наприклад, воно визначається як „неконтрольоване горіння поза межами спеціально визначеного місця, що не призвело до знищення матеріальних цінностей та (або) травмування чи загибелі людей\" [15]. У державному ж стандарті ДСТУ 2272-93 це поняття має іншу назву („займання\") і дещо інше формулювання – „неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем без завдання шкоди\", а термін „загоряння\" означає „виникнення горіння під впливом джерела запалювання\" [16]. Отже, уточнення потребують обидва поняття (пожежа й загоряння). Почнемо з „загоряння\" або „займання\", меншого за обсягом поняття, визначення якого складає основу визначення поняття „пожежа\". Для позначення поняття, що досліджується за допомогою етимологічного аналізу, добираємо найбільш придатний термін. Слова „загоряння\" і „займання\" дуже близькі за своїм значенням, але останнє своїм коренем пов\'язане зі словом „займистість\", яке перекладається російською мовою як „воспламеняемость\" [17]. „Воспламенение\" за ДСТУ 2272-93 означає „возгорание, сопровождающееся появлением пламени\" [18]. Таким чином, ми з\'ясували, що слово „займання\" має відношення до „горіння у газовій фазі, що супроводжується випромінюванням світла...\" [18]. Однак відомо, що екзотермічна реакція горіння може проходити і без наявності полум\'я – у формі тління. Отже, термін \"загоряння\", який є похідним від слова горіння, повніше характеризує описуване явище. Тепер побудуємо визначення поняття, позначеного терміном загоряння. З огляду на вимоги юридичної техніки, визначення повинне бути гранично ясним, компактним, не містити у собі словесного баласту і (бажано) заперечень. Тому посилання на відсутність шкідливих наслідків, як це робиться в названих вище нормативних актах, на нашу думку, є зайвим. Шкідливі наслідки характеризують явище іншого порядку – пожежу, яка є загорянням, що розповсюдилося у часі і просторі і призвело до таких наслідків. Таким чином, загоряння найкраще було б визначити так само, як і пожежу, але без згадування наслідків.