ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поняття і визначення валютних операцій за законодавством України

\"Валютні операції – це угоди, що укладаються суб\'єктами валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунках і наданню в кредит іноземної валюти на конкретних умовах\" [7, с. 469]; \"в самом общем виде они являются сделками по купле-продаже иностранной валюты, то есть на валютном рынке происходит обмен одной валюты на другую, национальной на иностранную. В результате этой сделки происходит смена собственников национальной и иностранной валют – бывшие владельцы национальной становятся собственниками иностранной валюты и наоборот\" [8, с. 94]. Таким чином, здебільшого ці визначення базуються на критеріях економічного значення валютних операцій, коли за основу беруться найбільші в кількісному відношенні операції ринкового характеру.

При визначенні валютних операцій потрібно, перш за все, з\'ясувати, в якому категоріальному понятійному ряді знаходяться терміни „операції\", „валюта\", „валютні цінності\". Валюта і валютні цінності виступають об\'єктом валютної операції і об\'єктом правовідносин щодо здійснення валютних операцій. Валюта в широкому розумінні слова – це грошова одиниця, грошові знаки держави або кредитні та платіжні документи [10, 218]. Декрет Кабінету Міністрів України під терміном \"валюта\" розуміє як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, а під іноземною валютою – як власне іноземну валюту, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Більш широким є поняття „валютні цінності\" – це такі цінності, щодо яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів [11, с. 31]. Валютні цінності обов\'язково повинні мати властивість бути об\'єктивно засобом платежу у міжнародних відносинах (розрахунках) або сурогатом міжнародних розрахункових засобів [12, с. 21].

Найчастіше вважається, що родовою категорією для поняття \"валюта\" є термін \"гроші\", однак валюта швидше не є грошима, а виконує їх функції. Грошова національна одиниця є єдиною, в той час як кількість валют досить значна. Однак не всі іноземні валюти можна розцінювати однозначно засіб чи предмет платежу (за наявності письмового дозволу Національного банку України) – їх практично виконують долар і євро, тоді як інші валюти є засобами платежу лише потенційно, а більшість не має і цієї якості, оскільки вони віднесені до валют другої і третьої групи Класифікатора НБУ[9].

Виходячи з викладеного вище, валютні операції можна визначити як дії суб\'єктів валютних правовідносин з валютними цінностями, що змінюють якісний стан валюти, у процесі переходу права власності на валютні цінності і його використання, розрахунків і переміщення валютних цінностей через митний кордон України. До валютних операцій відносяться обмінні, розрахункові та кредитно-депозитні операції, операції з інвестування валютних коштів у цінні папери, номіновані в іноземній валюті, з переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Але це лише загальний перелік, а конкретні види, коло цих операцій відрізняється різноманітністю залежно від сфери й особливостей застосування. Правове регулювання валютних операцій поєднує в собі приватно- і публічно-правові засади. При цьому більш точним має бути підхід до валютних операцій, що займають особливе місце в системі всіх грошових відносин, виконуючи окремі функції грошей, і які в одних випадках є предметом валютних, а у інших – засобом здійснення господарських операцій.

Література:

1. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 17. – С. 184.

2. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ. – 2001. – 602 с. [2004].

3. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: Чернівецький державний університет, 1997. – 244 с.

4. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. № 730/5921.

5. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – 464 с.

6. Банківське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Видавничий дім \"Ін Юре\". – 2000. – 384 с.

7. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник – К.: Знання-Прес, 2002. – 535 с.

8. Семёнов К.А. Международные валютные и финансовые отношения. – М.: ТЕИС, 1996. – 176 с.

9. Класифікатор іноземних валют. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34. Зареєстровано в юридичному департаменті Нацбанку 10 лютого 1998 року № 521.

10. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 2-е вид., перероблене і доповнене. – К.: Знання, КОО, 1999. – 305 с. [1905].

11. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Т-во \"Знання\", КОО, 1999. – 359 с. – С. 31.

12. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – X.: Фирма \"Консум\", 1998. – 142 с. – С. 21.

13. Емелин А.В. Валютные операции и валютные сделки: понятие и классификация // Деньги и кредит. – 2000. – № 4. – С. 42–48.

14. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 с.

15. Носкова И.Я. Валютные и финансовые операции: Учебное пособие для вузов. – Изд-е 2-е, перераб. и доп. – М.: Финансы. ЮНИТИ, 1998. – 334 с.