ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Податкова політика Петра І у період 1710–1724 років

На першому етапі податкової реформи Петра І було проведено перевірку наданих списків „сказок\" та зроблено перепис чоловічого населення. За результатами перепису, осіб чоловічої статі нараховувалося близько 5 млн. [7, с. 64].

На другому етапі уряд Російської імперії, провівши ревізію силами офіцерів армії, встановив що з 8,2 млн. душ чоловічої статі подушним податком обкладалися лише 5,8 млн., що становило 71 % [7, с. 64; 19, с. 84–85].

Таким чином, 3/4 чоловічого населення було охоплено системою подушної податі, однакової для всіх основних категорій платників, переважно в грошовій формі.

Завершальним етапом податкової реформи стала розкладка і розміщення полків по губерніях і введення замість подвірної системи оподаткування нової – подушної.

Подушний податок сплачувало все чоловіче населення за винятком дворян, духовенства, державних службовців. Подушна подать була майже 100 років основним прямим податком Росії і приносила близько 50 % від усіх прибутків до бюджету держави [7, с. 65; 19, с. 85].

Про те, які великі кошти казна Російської імперії витрачала на утримання війська, свідчить наступне. За даними військової колегії, в 1720 році витрати на кавалериста становили 40 крб., на піхотинця – 28,5 крб., а загальні витрати на сухопутні війська дорівнювали 4 млн. крб. [7, с. 65; 19, с. 85].

У результаті реформи вся система прямих податків зазнала суттєвих змін. Головною рисою нового оподаткування було те, що був введений єдиний грошовий податок, який замінив десятки подвірних зборів і повинностей. Подушна подать справлялася в розмірі від 40 до 80 коп. упродовж більш як 70 років [7, с. 65; 12, с. 38; 19, с. 86].

Податки епохи Петра І поділяються на прямі, так звані подушні, податки та цивільних зборів. До цивільних зборів належали пищальні (для миття гармат); полоняничні (для викупу осіб, які потрапили в полон); гербовий збір, подушний збір і стрілецька подать, яка йшла на створення регулярної армії [12, с. 38].

По державному розпису доходів на 1723 р. подано такі дані: подушний податок з поміщицьких селян – 3 220 тис. крб., з державних селян – 1 243 тис. крб., з посадських людей – 212 тис. крб. (у т. ч. 10 тис. крб. грошового збору замість рекрутів), всього 5 096 тис. крб. Непрямі податки і збори давали казні 4 100 тис. крб. Основними джерелами доходів були митні збори – 656 тис. крб., соляний дохід – 612 тис. крб., кабацькі доходи – 585 тис. крб., монетний дохід – 216 тис. крб. [20, с. 77].

На кінець XVIII століття прямі податки в системі державних доходів починають відігравати другорядну роль, а на перше місце стають непрямі податки, які забезпечували понад 40 % поповнень у бюджет. У той же час прямі податки (подушний, промисловий, подвірний) приносили в бюджет лише близько третини доходу [13, с. 437].

Разом з тим реформи в сфері оподаткування, які були здійснені за Петра I, привели до того, що загальна сума прямих податків за період з 1680 по 1724 року збільшилася з 494 тис. крб. до 4 731 тис. крб. [1, с. 43; 21, с. 32].

Поява постійного прямого податку дозволяла стабілізувати і уніфікувати фінанси в цілому, оскільки уряд у своїх розрахунках міг спиратися на реальні бюджетні дані. Завдяки системі збору податків оподаткування стало гнучкішим і оперативнішим. У цілому податкова реформа була небаченою за масштабами і суворістю для всього населення країни.

Усе це зумовило збереження подушної системи оподаткування протягом півторастолітнього періоду після смерті її творця. Пізніше в ХІХ ст. в зв\'язку з розвитком непрямого оподаткування частка подушного податку зменшилася.

Незважаючи на ріст податкового тиску, в фінансовій сфері Росії в результаті вдалої податкової політики, яку проводив Петро I, відбулися великі позитивні зміни. Лише за 15 років з 1710 по 1725 років доходи Російської казни збільшилися більш як у три рази.

Про ріст доходів держави свідчать такі цифри, які становили: в 1710 р. – 134 000 крб.; в 1722 р. – 7 859 833 крб.; в 1725 – 10 186 707 крб.

У другий половині царювання Петра I Російська держава, незважаючи на величезні витрати, обходилася власними доходами і, „не зробила ні копійки боргу\" [1, с. 49; 13, с. 444; 22, с. 45; 23, с. 34; 24, с. 136].

Петро умер, переповнений думами про чергову перебудову податкової системи. Його спадкоємці не знайшли іншого виходу, крім як відсунути усе, що зробив Петро, якнайдалі назад, у глибину століть, наближаючи до старих московських порядків. Саме тоді й управління збором податків у провінції потрапило знову у руки воєвод. У руках воєвод податки і залишилися аж до реформи податкової системи, зробленої імператрицею Катериною II.

Література:

1. Толкушкин А.В. История налогов в России. – М.: Юристъ, 2001. – 432 с.

2. Буланже М. Податная политика Петра Великого // Налоговый вестник. – № 11. – 1997. – С. 62–66.

3. Буланже М. Царь повелел: „Казнокрадству не быти!\" // Налоговый вестник. – № 1. – 1998. – С. 153–154.

4. Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування: Навчальний посібник. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 242 с.

5. Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. – М.: Финансы Юнити, 1997. – 383 с.

6. Ключевський В.О. Сочинения в 9–ти томах. / Под ред. В.Л. Янина: Курс русской истории. – Т. 4. – М.: Мисль, 1989. – 398 с.

7. Нечай Н. Подушний податок: історія введення // Вісник податкової служби України. – 2000. – № 4. – С. 63–65.

8. Нечай Н. Податкова політика Російської імперії в період правління Петра I // Вісник податкової служби України – 1999. – № 47/48. – С. 93–96.

9. Чайковський А.С., Батрименко В.І., Зайцев Л.О., Копиленко О.Л. та інші Історія держави і права України / За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2003 – 512 с.

10. Павленко Н.И. Петр Великий – М.: Мисль, 1990. – 592 с.

11. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 240 с.

12. Цимбал Т.Я. Держава, право та податкова система України (у схемах): Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України 2002, – 45 с.

13. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права в 6-ти томах. Том 1. Генезис налогового регулирования (в 2–х частях) – Часть I. – Харьков: Легас, 2002. – 665 с.

14. Чистяков А.С. История Петра Великого. (672–1725) / Издание репринтное. – М.: Буклет, 1992. – 521 с.

15. Мельник А.Д. Налоговый потенциал в зеркале русской истории // Налоговый вестник. – 2000. – № 3. – С. 156–158.

16. Цимбал Т.Я. Із історії податків на території України // Науковий вісник УФЕІ ДПА України: Збірник наукових праць. – Ірпінь, 1997. – № 1. – С. 19–20.

17. Российское законодательство Х–ХХ веков: в 9–ти томах. / Акты Земских соборов конца XVI – начала XVII века. Соборное уложение 1649 года. Акты земских соборов 50–х годов / Отв. ред. А.Г. Маньков. Т. 3. – М.: Юрид. лит., 1985. – 511 с.

18. Комарова І.В. Історичні аспекти оподаткування селянства в Україні // Фінанси України. – 2001. – № 6. – С. 96–102.

19. Нечай Н. Нариси з історії оподаткування. – К.: Вісник податкової служби України, 2002. – 144 с.

20. Налоги и налогообложение. – 2-е изд. / Под. ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.

21. Брегель Э.Я. Налоги, займы и инфляция на службе империализма. – М.: Госфиниздат, 1953. – 359 с.

22. Бураковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги: Учебное пособие. – Днепропетровск: „Пороги\", 1998. – 611 с.

23. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Консул, 1997. – 432 с.

24. Соловьев С.М. Публичные чтения о Петре Великом / Отв. ред. Бучанов. – М.: Наука, 1984. – 232 с.