ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Питання термінології в медичному праві

Громадське здоров\'я є визначальним чинником економічного, соціального, трудового та морального потенціалу суспільства. Здоров\'я нації вважається інтегральним критерієм оцінки якості життя та досконалості системи охорони здоров\'я. Тобто життя і здоров\'я людини є не тільки особистим, але і суспільним багатством. Закріплення їх як одного з основних прав людини та захист належать до сфери інтересів суспільства і держави. Право на життя і охорону здоров\'я віднесені до категорії природних і невід\'ємних прав людини, визнання і охорона яких передбачені як найважливішими національними законодавчими актами, включаючи Конституції більшості країн, так і актами міжнародного права.

Існує багато визначень поняття „здоров\'я\". Наведемо деякі з них:

– енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона: „Здоров\'я – це стан організму, всі чинники нормально розвинені та правильно функціонують\";

– словник Grand Larousse Encyclopedique (1962): „Здоров\'я – стан індивіда, чий організм функціонує добре\";

– Encyclopedique Britanika (1959): „Здоров\'я – це стан фізичної міцності та благополуччя, при якому організм правильно виконує свої функції\";

– А.Д. Степанов: „Здоров\'я – це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої функції\";

– Ю.П. Лісіцин: „Здоров\'я – гармонійна єдність біологічних і соціальних якостей, обумовлених вродженими та набутими біологічними і соціальними чинниками (а хвороба є порушенням цієї здатності, цієї гармонії);

– В.П. Казначеєв: „Здоров\'я – це процес збереження та розвитку біологічних, психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній тривалості життя\" [9] ;

– С.І. Ожегов: „Здоров\'я – правильна діяльність організму\";

– В.О. Ліщук, О.В. Моськова: „Здоров\'я – це здатність пристосовуватися до середовища і своїх власних можливостей, протистояти зовнішнім і внутрішнім збуренням, хворобам, іншим пошкодженням, старінню та іншим формам деградації, зберігати себе, природне й штучне середовище проживання, розширювати свої можливості, умови й ареал проживання, обсяг і різноманітність екологічного, інтелектуального, морально-етичного середовища, збільшувати тривалість повноцінної життєдіяльності, поліпшувати можливості, властивості та здатності свого організму, якість життя і середовища проживання, створювати, підтримувати й зберігати собі подібних, а також культурні, моральні та матеріальні цінності, формувати адекватну самосвідомість, етико-естетичне ставлення до себе і до ближньої людини, людства, добра і зла\"[6].

Як бачимо, є багато різноманітних підходів до визначення поняття „здоров\'я\", але практично в кожному з них не враховуються ті чи інші важливі аспекти життєдіяльності людини, групи людей, населення в цілому. Очевидно, що і не може бути якогось одного універсального, придатного на всі випадки життя визначення поняття „здоров\'я\".

Якщо йдеться про здоров\'я в загальнофілософському аспекті, тоді цей термін є синонімом поняття „норма\", широко вживаного в біології.

З погляду здоров\'я окремої людини, тобто індивідуального підходу, може бути два варіанти.

Перший – теоретичний, якщо визначати здоров\'я людини як теоретично можливий ідеал, до якого варто прагнути, але який фактично важко досягти. У зв\'язку з цим найбільш придатним є визначення, що дає Всесвітня організація охорони здоров\'я: „Здоров\'я – це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти\".

Другий варіант – практичний, коли треба дати відповідь, здорова чи хвора та чи інша людина. При цьому головним є здатність організму повноцінно виконувати свої біологічні та соціальні функції [9, С. 95–96].

Служба, метою якої разом з іншими суспільно-державними системами є збереження і відновлення здоров\'я населення, повноцінно представлена в усіх країнах світу системою охорони здоров\'я.

Охорона здоров\'я є багаторівневою функціональною керованою системою і займає важливе місце серед науково-технічних, економічних, соціальних та інших систем, які людська спільнота створює і використовує у всіх сферах суспільного буття та на всіх історичних етапах для забезпечення свого існування і розвитку [11].

В Основах законодавства України про охорону здоров\'я термін „охорона здоров\'я\" визначається, як система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

В аналогічному документі Російської Федерації зазначається, що „охорона здоров\'я\" – це сукупність правил політичного, економічного, культурного, наукового, а не тільки медичного, протиепідемічного і санітарно-гігієнічного характеру, направлених на збереження і укріплення фізичного та психічного здоров\'я кожної людини, підтримки його довголітнього активного життя й надання йому медичної допомоги [6].

На нашу думку, визначення даного поняття в російському законодавстві є більш повним і конкретним, зокрема, в зазначених Основах законодавства Російської Федерації про охорону здоров\'я громадян вказана функція надання медичної допомоги, яка є провідною для охорони здоров\'я. В Основах законодавства України про охорону здоров\'я даний аспект (у самому визначенні) не закріплюється, хоча дається трактування поняття.

Стосовно сучасної концепції в правовому аспекті визначення „здоров\'я\", то Всесвітня організація охорони здоров\'я в генеральній концепції для національних служб охорони здоров\'я „Здоров\'я для всіх в двадцять першому столітті\" зазначила, що воно базується на трьох фундаментальних цінностях:

– здоров\'я як визначальне право людини;

– справедливість щодо здоров\'я та солідарності в діях як між країнами, так і всього суспільства в кожній країні;

– відповідальність окремих осіб, груп населення та організацій за подальший розвиток охорони здоров\'я, а також їх участь у цьому процесі.

Щодо визначення поняття „заклад охорони здоров\'я\", то в основах законодавства України про охорону здоров\'я у статті 3 його визначають, як „Підприємство, установу чи організацію, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в медичній галузі шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників\".