ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Особливості правового регулювання механізму плати за користування надрами

У чому полягає особливість такої рентної плати? Перш за все необхідно зазначити, що платниками виступають нафтогазовидобувні підприємства, що вносять її до Державного бюджету України в розмірі, що встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до п. 3 постанови КМУ \"Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ у 2001 році\" від 22 березня 2001 р. № 256 така ціна включається до оптової відпускної ціни на нафту і природний газ (без податку на додану вартість) на дату відпуску продукції нафтогазодобувними підприємствами. Разом з тим визначення розміру таких платежів для кожного окремого платника здійснюється згідно з постановою КМУ \"Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин\" від 12 березня 1997 року № 1014 рядом інших нормативних актів [8, С. 92,93]. Так, базовий норматив плати за користування надрами для видобування нафти становить 1,64 грн. за тонну.

На 2002 рік згідно з законом про державний бюджет передбачається отримати дохід від рентної плати за нафту та природний газ, що видобувається в Україні в сумі 638 480 тис. грн. [3]. Але такі здобутки для держави можуть бути набагато більші, якщо докорінно змінити сам механізм розрахунків. На цей час, якщо проаналізувати процес визначення сум рентних платежів, що справляються з видобутку нафти і газу, інших корисних копалин, та їх надходження до держави, то можна дійти висновку в хибності обраного шляху. Поряд з надприбутками надрокоритсувачів держава отримує мізерні крихти у вигляді усе тих же рентних платежів, які відповідно до угод про розподіл продукції можуть отримуватися нею у вигляді частини добутих корисних копалин (згадаймо п. 2 вищенаведеного Положення \"Про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля\"). Звісно, що такі суми не є пропорційними.

Разом з тим чинний механізм передбачає, що нафтогазовидобувні підприємства сплачують рентні платежі не за власний рахунок. Вони відносяться або на кошт усе того ж народу України – власника корисних копалин (у випадку з виплатою рентних платежів у натуральній формі), або на кошти кінцевих споживачів (у випадку сплати рентних платежів у грошовій формі такі суми в подальшому враховуються в ціні реалізації). Таким чином, надрокористувачі несуть витрати лише на сам видобуток нафти чи газу, які потім враховують ними в ціні реалізації і відшкодовуються за рахунок корисних копалин, що залишаються у розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств і відшкодовуються покупцями.

Описаний механізм дуже схожий на той, що встановлений для сплати податку на додану вартість чи акцизного збору і потребує суттєвих змін. З огляду на закордонний досвід, зокрема країн Перської затоки, можна було б здійснити реформування системи рентних платежів на інших засадах, наприклад, ввести державну монополію на видобуток чи залишати в розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств лише таку частку, яка б відшкодувала останнім їх витрати на видобуток з встановленим державою фіксованим відсотком прибутку.

Все, про що йшлося в цій статті, не є безперечним, але викладене вимагає ретельної уваги до правового регулювання рентних відносин. Мабуть, доцільно розробити та прийняти з врахуванням вимог ст. 92 Конституції України системний законодавчий акт щодо справляння рентних платежів. Адже якщо розглядати їх з погляду обов\'язкових платежів, то доцільно відзначити певну неконституційність цього явища. Крім того, не всі фахівці вважають, що рентні платежі потрібно відносити до обов\'язкових платежів. Так, А.Д. Мілліонщіков розглядав їх у контексті неподаткових надходжень держбюджету СРСР [12, с. 40] і така думку має право на існування в нових економічних умовах.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – № 30. – С. 141.

2. Про внесення змін до Закону України \"Про систему оподаткування\": Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997 – № 16. – С. 119.

3. Про державний бюджет України на 2002 рік: Закон України від 20 грудня 2001 року № 2905-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 12–13. – С. 92.

4. Про надра: Кодекс України від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 36 – С. 340.

5. Про нафту і газ: Закон України від 12 липня 2001 року № 2665-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 50. – С. 262.

6. Про запровадження акціонерів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля: постанова КМУ від 4 квітня 2000 р. № 599 // Урядовий кур\'єр – 17.05.2000. – № 87.

7. Бельсский К.С. Финансовое право. – М.: Юрист, 1994. – 198.

8. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 149;

9. Лапшин Ю.В. Нормативное сопроваждение платы за пользование недрами для добычи полезных ископаемых // Вестник налоговой службы Украины. – 2000. № 10. – С. 92, 93.

10. Марьяхин Г., Бурмистров Д. Налоги с населения в СССР. – М.: Госфиниздат, 1957. – С.114.

11. Миллионщиков А. Д. Расчеты с бюджетом по платежам из прибыли. – М.: Финансы, 1972. – С. 234–237.

12. Миллионщиков А. Неналоговые доходы. – М.: Финансы, 1967. – С. 40.

13. Пасхавер Б.И. Рентне проблемы в СРСР. – К.:Наукова думка, 1972. – С. 3, 5.

14. Халфина Р.О. Право как средство соціального управления. – М.: Наука, 1988. – С. 174.