ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав

Реферат на тему:

Основи взаємодії правоохоронних органів України та іноземних держав

Український кримінально-процесуальний закон передбачає можливість взаємодії судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав.

Актуальність статті обумовлена необхідністю зносин правоохоронних органів різних держав, яка викликана існуючим міжнародним співробітництвом держав у боротьбі зі злочинністю.

Дослідженню даного питання в свій час приділяли увагу такі вчені, як А.І. Бастрикін, А.Г. Волеводз, В.М. Волженкіна, Т.С. Гаврик, Н.І. Маришева, В.В. Милинчук та інші.

Метою статті є виявлення обумовленостей існування в українському кримінально-процесуальному законі спеціальної правової норми, присвяченої регулюванню порядку зносин посадових осіб українських правоохоронних органів із відповідними органами іноземних держав.

До завдань дослідження віднесено аналіз норм кримінально-процесуального та міжна-родного права в частині, яка регулює основи взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами іноземних держав.

Статут ООН як одну з цілей організації називає здійснення міжнародного спів-робітництва при вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального і гуманітарного характеру (п. 3 ст. 1). У резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 19 грудня 1968 р. міститься рекомендація розробляти відповідну політику „для боротьби з дитячою злочинністю і злочинністю в умовах швидких соціальних перетворень\" [3]. Україна активно бере участь у вирішенні цих проблем, здійснюючи співробітництво з іншими державами. Таке співро-бітництво неминуче припускає разові чи систематичні контакти між спеціальними органами держав, що ведуть боротьбу зі злочинністю і, отже, спеціальне правове, як міжнародне так і внутрішньодержавне, регулювання порядку здійснення таких контактів. Зносини українсь-ких правоохоронних органів з аналогічними органами іноземних держав пов\'язані і з потребою вирішувати питання, що виникають у процесі надання й одержання правової допомоги по договорах, укладених Україною з іноземнимикраїнами.

Нарешті, такі зносини можуть виникати і з метою забезпечення інтересів української держави, прав і законних інтересів її громадян.

За способом здійснення контактів судово-слідчих органів України з аналогічними органа-ми іноземних держав, останні можуть бути поділені на дві групи:

1) держави, із правоохоронними органами яких судово-слідчі органи України можуть взаємодіяти тільки по дипломатичних і консульських каналах;

2) держави, з якими зносини такого роду можуть здійснюватися шляхом прямого звернен-ня центральних судово-прокурорських органів України до відповідних органів іноземних держав.

Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначаються законодав-ством України і міжнародними договорами [4, с. 52–54].

Основними процесуальними видами взаємодії в кримінальному судочинстві є:

– міжнародна правова допомога у кримінальних справах (у вузькому розумінні), тобто виконання (або надання допомоги в проведенні) процесуальних дій на території іноземної держави: проведення слідчих дій, вручення документів, передача предметів, надання документів і виконання інших процесуальних заходів (наприклад, надання допомоги в конфіскації майна);

– представництво і захист інтересів власних громадян на території іноземної держави;

– видача (екстрадиція) осіб, підозрюваних (звинувачених) у скоєнні злочинів;

– передача засуджених осіб;

– передача кримінального переслідування (кримінальної справи);

– виконання рішень у кримінальних справах (як правило, в частині, що стосується цивіль-ного позову).

Взаємодія держав у кримінальних справах може будуватися лише на діючих в міжнарод-ному праві і національних правових системах розпорядженнях. Нині сформувалася така система чинних в Україні нормативно-правових актів, які регламентують питання, пов\'язані із взаємодією держав у галузі кримінальної юстиції: універсальні багатосторонні міжнародні договори з питань прав людини (які встановлюють міжнародні стандарти прав людини при здійсненні кримінального судочинства), зокрема Конвенція про захист прав людини та основних свобод; спеціальні багатосторонні міжнародні договори з питань боротьби з окремими видами правопорушень і злочинів, у яких питанням взаємодії держав із надання допомоги в розслідуванні вказаних злочинів присвячені окремі частини договору (напри-клад, ст.ст. 4–9 Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин від 19.12.88; ст.ст. 6–8, 11–12 Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, від 23.09.71 та інші договори); універсальні багатосторонні міжнародні договори з питань правової допомоги, серед яких можна назвати Конвенцію про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладену державами-членами СНД у Мінську 22.01.93 (Мінська конвенція) (крім України, учасницями цієї конвенції є Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Грузія, Киргизстан і Російсь-ка Федерація); спеціальні багатосторонні міжнародні договори з питань кримінального судочинства (що регламентують окремі види взаємодії держав з питань кримінального судочинства) – Конвенція про видачу правопорушників (1957 р.) і додаткові протоколи до неї; Конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах (1959 р.); Конвенція про передачу провадження у кримінальних справах (1972 р.); Конвенція ООН про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р.) тощо; двосто-ронні договори України про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах; двосторонні договори колишнього СРСР про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, у яких згідно із законом від 12.09.91 р. „Про правонаступництво України\" (ст. 7), Віденською конвенцією про право-наступництво держав щодо договорів від 23.08.1978 р., згідно з нотами України, направле-ними посольствам іноземних держав, Україна є правонаступницею і в ній застосовуються положення міжнародних угод СРСР; консульські конвенції та угоди, що регламентують окремі питання взаємодії держав у галузі кримінального судочинства, наприклад ст.ст. 15–17 Консульської конвенції між Україною і Республікою Болгарія від 24.07.1996 р., які передбачають можливість ведення процесуальних дій за кордоном консульськими працівни-ками за дорученням слідчих і судових органів України;