ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Організаційно-правові засади внутрішнього та зов-нішнього аудиту банків: теоретичні та практичні проблеми

Загальний недолік усіх вищевикладених визначень аудиту полягає в тому, що вони досить слабо кореспондуються між собою і не достатньо відображають аудит як один з видів документальної перевірки, як одну з форм фінансового контролю. Разом з тим мета цього управлінського інституту полягає насамперед в тому, що він є інструментом фінансового контролю. І тільки після виконання саме цієї суспільно корисної функції, аудит стає послугою чи засобом підприємницької діяльності. Напрацювання сучасних методів аудиторської перевірки, як і розвиток аудиту, в тому числі як виду платних послуг, може мати перспективу у випадку його розгляду як форми фінансової перевірки та контролю (як з боку держави, так і з боку суспільства, юридичних і фізичних осіб). Цьому розумінню аудиту певною мірою сприяє наведене нами вище поняття аудиту, визначене в ст. 4 Закону України \"Про аудиторську діяльність\". Сприймаючи аудит у цьому контексті в зазначеному Законі, законодавець не мав би ігнорувати взаємозв\'язок категорій \"аудит – дотримання, недотримання чинного законодавства – правопорушення – злочин\". Наявність і взаємозв\'язок цих категорій детермінує взаємозв\'язок суб\'єктів контрольної діяльності – \"аудитор – контрольні та правоохоронні органи\". Неврегулювання цих відносин у законодавстві, як і відносин внутрівідомчих і зовнішніх аудиторів, не сприяє розвитку і самого аудиту як суспільно корисного інструменту фінансового контролю. Звідси витікають також прогалини з цих питань і в Законі України \"Про аудиторську діяльність\", Законі \"Про банки і банківську діяльність\" і в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Піддавши аналізу поняття \"зовнішній аудит\", визначене в даному Положенні і наведене нами вище, бачимо, що в ньому фактично наводяться бажані ознаки \"суб\'єкта\" зовнішнього аудиту, а не поняття \"зовнішній аудит\". Тобто, останнє розбігається як з поняттям \"внутрішній аудит\", так і з базовим поняттям аудиту, визначеним у ст.4 Закону України \"Про аудиторську діяльність\".

Отже, внутрішній аудит банку являє собою перевірочну діяльність спеціальних підрозділів банку, в функціональні обов\'язки яких входить аналіз інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій. Таким чином, внутрішній і зовнішній аудит має схожі методи перевірки, але відрізняється за суб\'єктним складом, підставами та порядком призначення аудиторської перевірки, порядком оформлення, подання і реалізації результатів перевірок.

Наведені недоліки формують негативні методологічні закладки, які заважають побудові чіткої, всебічно вивіреної системи розвитку методів і засобів аудиту, а відповідно, аудит не розвивається як ефективна форма фінансового контролю і не досягає своєї основної суспільно-корисної мети – встановлення об\'єктивної картини в процесі перевірки, спрямованої, за своєю суттю, на визначення наявності чи відсутності фактів фінансових правопорушень. Це може сприяти приховуванню банкрутів, правопорушників, інших зловмисників, що негативно вплине як на їх контрагентів – юридичних чи фізичних осіб, так і на ефективність управління економічними та соціальними процесами в Україні. У зазначеному контексті основним завданням державного управління вбачається саме докорінна зміна цієї ситуації, що потребує проведення подальших комплексних досліджень викладених проблем.

Література:

1. Про аудиторську діяльність. Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 23 – ст. 243.

2. Редько О. Організаційно-методологічні перспективи аудиту в Україні // Податкове планування.– 2004 –№ 12 (50). – с.72 – 78.

3. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К.: ПП „Влад і Влада\", 1996. – 320 с.

4. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит (інтегрований навчально-атестаційний комплекс). – К.: „АВТ\", 2004. – 424 с.

5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во \"Знання\", КОО, 2001. – 402 с.

6. Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлісеєв А.В., Полякова Л.М. Аудит: теорія і практика. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка\", 2004. – 456 с.

7. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 447 с.

8. Конвенція Ради Європи \"Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом\". – Страсбург, 1992 – 28-30 вересня. – ст. 4.

9. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. – К.: Правові джерела, 1994. – 325 с.

10. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 1124 // Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К.: Атiка, 2003. – С. 178.

11. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року № 872-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991.– № 25. – Ст. 281.

12. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.

 У Кримінальному кодексі України 2001 року цей склад злочину передбачено ст. 396.