ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Організаційно-правові аспекти вдосконалення аудиторської діяльності в Україні

На нашу думку, слід погодитися із думкою віце-президента Спілки аудиторів України О. Редько щодо підвищення вимог до кандидатів в аудитори та до результатів підвищення кваліфікації [10].

Ліцензія (дозвіл) на заняття аудиторською діяльністю надається Аудиторською палатою України окремим аудиторам або аудиторським фірмам з дотриманням вимог Закону про аудиторську діяльність та інших законів України. Клопотання про отримання ліцензій подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми або окремого аудитора як суб\'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії справляється плата у розмірі п\'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що спрямовується до державного бюджету. Термін чинності ліцензій не може перевищувати п\'яти років.

Виходячи з аналізу положень Закону України про аудиторську діяльність та Статуту Аудиторської палати України, можна зробити висновок, що вона створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування, є юридичною особою, веде відповідний облік і звітність.

Формується Аудиторська палата України шляхом делегування до її складу п\'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількості п\'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України. Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України. Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідувач. Завідувач Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов\'язків її членами. Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п\'яти років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів Аудиторської палати України шляхом таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування затверджуються Палатою. Призначення нових членів замість вибулих здійснюється у встановленому порядку.

Всі рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданні простою більшістю голосів за наявності двох третіх її членів, за винятком рішень, передбачених частиною другою статті 14 Закону. В окремих випадках рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий.

Засідання Аудиторської палати України веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати в алфавітному порядку їх прізвищ.

Члени Аудиторської палати України виконують свої обов\'язки на громадських засадах, а матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, які претендують на отримання сертифікатів.

Що стосується професійної громадської організації аудиторів України – Спілки аудиторів України, то вона повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки за наявності в них не менше п\'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов\'язковим. Значення Спілки полягає в тому, що вона має право вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту. Статут Спілки аудиторів України затверджено 4 червня 1992 року [11].

Крім Спілки аудиторів України в Україні діють Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, Асоціація бухгалтерів та аудиторів України (при Спілці економістів України), Ліга банківських аудиторів, Інститут внутрішніх аудиторів, але на думку деяких фахівців реально такі організації проблемами аудиту не займаються [10].

Аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми. Він має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Водночас, чинне законодавство забороняє займатися наданням платних аудиторських послуг аудиторськими підрозділами ДПА, банків, органів державної виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад народних депутатів, контрольно-ревізійних установ, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, які не мають ліцензії, сертифіката, або яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Співробітникам аудиторських підрозділів ДПС, КРУ тощо також незабороняється проведення аудиторських перевірок у процесі виконання службових функцій у процесі здійснення контрольно-перевірочної чи ревізійної роботи, що входить у компетенцію тих чи інших державних установ.

Тобто слід відрізняти аудиторську діяльність, що надається як підприємницька послуга на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, від аудиторської діяльності відповідних структурних підрозділів банків, ДПА та ін. Разом з тим, аудиторську діяльність як вид підприємництва не варто також ототожнювати з аудиторською перевіркою, як інструментом фінансового контролю. Перша має свій правовий режим, притаманний врегулюванню господарських відносин, друга – врегульовується нормами фінансового та адміністративного права. Спробу позавідомчих суб\'єктів аудиторської діяльності ототожнити аудиторську перевірку як форму фінансового контролю і аудиторську діяльність, як вид підприємництва можна пояснити одним – спробою перебрати контрольно-аудиторські функції відповідних підрозділів державних органів, монополізувати цю форму фінансового контролю в інтересах комерційнихаудиторських фірм. Подібного роду мотивація спрямована на освоєння й такого джерела доходів, як перевірочна діяльність органів дізнання та слідства. Зокрема,відповідно до п. 4 Методичних рекомендацій аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів, схвалених рішенням Аудиторської палати України від 30.10.2003 № 128, „органи дізнання та органи досудового слідства можуть виступати замовниками аудиторських послуг (ст. 9 Закону України „Про аудиторську діяльність\") у разі проведення дослідчої перевірки суб\'єкта господарювання (до порушення кримінальної справи). У цьому випадку суб\'єкт аудиту має право надавати аудиторські послуги, результатом виконання яких є: аудиторський висновок про фінансову звітність; аудиторський висновок про іншу інформацію в документах, що містять перевірені фінансові звіти; аудиторський висновок щодо виконання завдань з аудиту спеціального призначення; аудиторський висновок з огляду фінансових звітів; аудиторський звіт з виконання погоджених процедур або аналогічні висновки; експертний висновок; письмова консультація; інші роботи згідно зі ст. 3 Закону України „Про аудиторську діяльність\". При цьому суб\'єкт аудиту зобов\'язаний надавати вищевказані послуги на підставі договору з замовником, яким у даному випадку виступає орган дізнання або орган досудового слідства, дотримуючись вимог Національних нормативів аудиту, Кодексу професійної етики аудиторів, Міжнародних стандартів аудиту. Позиція Аудиторської палати України щодо повідомлення даних про результати аудиторської перевірки органам дізнання та слідства така: „...аудитор зобов\'язаний з\'явитися за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і повідомити у письмовій формі про те, що аудиторська перевірка суб\'єкта господарювання, яким зацікавлені слідчі органи, здійснена на підставі договору і результати аудиторської перевірки передані замовнику та лише у замовника можна ознайомитися з результатами аудиторської перевірки; а також про те, що відповідно до ст. 23 Закону України „Про аудиторську діяльність\" аудитори і аудиторські фірми зобов\'язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг (крім випадків, передбачених п. 4 цього розділу), а також не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у власних інтересах або в інтересах третіх осіб\".