ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Об’єкт адміністративного проступку у сфері оподаткування

Уточнення потребує й думка про те, що при сплаті податку відбувається перехід права повного господарського відання [4, С. 201]. Суспільні відносини у сфері оподаткування виникають у процесі фінансової діяльності держави. Тому доцільно було б зазначити про перехід права повного фінансово-господарського відання.

Отже, при сплаті податку відбувається перехід права власності, повного фінансово-господарського відання чи управління на суму сплачених коштів.

Чинне законодавство розуміє під податком будь-який платіж, що входить до складу податкової системи України (крім збору до Фонду ґарантування вкладів населення). Вичерпний перелік таких платежів закріплено в ст.ст. 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування\" [13], незалежно від того, чи відповідають вони класичним ознакам податку, чи ні (мито, державне мито, збір за забруднення навколишнього природного середовища, місцеві збори тощо). Уся ця група платежів відносилась до неподаткових доходів [9, С. 310–313; 14, С. 268–277]. На сьогодні використовують термін „платежі податкового характеру\" [15, С. 9; 16]. Підтримуючи цю думку, Н.Ю. Пришва доводить доцільність застосування саме такого визначення змісту цієї групи платежів. Вона зазначає, що вони за своєю природою є неподатковими, „однак законодавець поширив на них правовий режим справляння податків\" [4, С. 204].

Необхідно визначити риси таких платежів.

Згідно з чинним законодавством, вони повинні відповідати таким вимогам:

1) податковий платіж та механізм його справляння обов\'язково повинні бути встановлені законом. Вимога ч. 2 ст. 92 Конституції України щодо обов\'язковості встановлення податкового платежу законом не завжди виконується. Так, плата за реєстрацію суб\'єктів підприємницької діяльності до переліку платежів, що входять до податкової системи України, відсутня. Однак після зарахування до бюджету цей платіж законодавцем трансформується вже у податковий, про що свідчить бюджетна класифікація, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 (код податкового платежу № 14060300). Наступним є приклад єдиного податку, який було встановлено Указом Президента України [17].

Необхідність реалізації норми Конституції України обумовлює необхідність чіткого врегулювання на рівні закону кола податкових платежів та механізмів їх справляння. Таким Законом може бути Податковий кодекс України, в якому були б кодифіковані існуючі підстави та порядок врегулювання зазначених питань. Разом з тим можна було б передбачити врегулювання зазначених питань законами, що регулюють справляння окремих видів податків або окремих видів податкових правовідносин;

2) на цей платіж поширюється дія Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами\".

Отже, більш докладне вивчення вимог, які висуває чинне законодавство до податкових платежів, доводить доцільність здійснення подальших досліджень проблеми визначення рис податкових платежів. Так, визначається, що єдиний та фіксований податки суттєво відрізняються від інших платежів, які справляються за загальною системою оподаткування. Вони є комплексними, тими, що об\'єднують певну групу різноманітних податків і зборів [4, С. 210]. Крім того, не можна стверджувати, що їм притаманна риса абстрактності (тобто платіж не має цільового призначення), яка є характерною для податку. Наприклад, суми надходжень від єдиного податку, сплаченого суб\'єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, розподіляються, згідно зі ст. 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб\'єктів малого підприємництва\", між місцевим бюджетом (43 %), Пенсійним фондом України (42 %) та обов\'язковим соціальним страхуванням (15 %). Єдиний податок, сплачений юридичними особами-суб\'єктами підприємницької діяльності, перераховується відділеннями Державного казначейства до Державного бюджету України (20 %), місцевого бюджету (23 %), Пенсійного фонду України (42 %), на обов\'язкове соціальне страхування (15 %) (ст. 3 Указу).

Визначають, що податкові платежі мають такі особливі риси, які не характерні для інших податків, що справляються за загальною системою оподаткування [4, С. 214]:

– вони є комплексними платежами, що акумулюють у собі групу обов\'язкових до сплати за загальною системою оподаткування податків і зборів;

– мають частково поворотний характер;

– одночасно надходять як до бюджету, так і до державних цільових позабюджетних фондів, розподіляючись між ними у пропорціях, встановлених законодавцем;

– мають частково цільове призначення.

Узагальнення цих рис дозволяє зробити висновок про те, що обов\'язковими ознаками податкових платежів є: наявність особливих правових режимів їх утворення, спрямованість на задоволення державних потреб шляхом використання відповідних надходжень на підставах та у порядку, визначеному чинним законодавством. Таке використання може мати часткове цільове призначення, тобто за винятком випадків, коли надходження від податкових платежів спрямовуються до бюджетів різних рівнів.

Ці теоретичні положення складають підґрунтя визначенню об\'єкта адміністративного проступку у сфері оподаткування, розгляд справ по яких підвідомчий податковій міліції. Для того щоб зробити остаточні висновки, необхідно провести аналіз повноважень податкової міліції у частині, що стосується її адміністративно-юрисдикційних повноважень.

Конституція України є основним нормативним актом, який регулює діяльність податкової міліції як структурного підрозділу Державної податкової адміністрації України, що в свою чергу є центральним органом виконавчої влади. Саме в Конституції України закріплюється положення про те, що організація і діяльність органів виконавчої влади, органів дізнання і слідства визначається винятково законами [18]. Правові основи діяльності, компетенція державної податкової служби визначаються Законом України \"Про державну податкову службу в Україні\" (зі змінами) [19; 20]. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні\", податкова міліція є спеціальним підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями, який входить до складу державної податкової служби. До завдань адміністративно-юрисдикційної діяльності податкової міліції, згідно з ст. 9 Закону, можна віднести:

– провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

– запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.

Межі адміністративно-юрисдикційних повноважень встановлені також міжнародними угодами, зокрема, між урядами України та Російської Федерації про співпрацю та взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства від 28 травня 1997 року [21] та урядами України і Киргизької Республіки [22].

Податкова міліція виконує функції: охоронну та контрольну [2, С. 77–84]. У теорії права під охоронною функцією держави розуміється припинення порушень встановленого порядку, впливу на порушників, відновлення порушеного становища [23, С. 14]. У вузькому розумінні правоохоронні органи виконують завдання, пов\'язані з поновленням порушеного права, покаранням правопорушника у випадку, якщо порушене право неможливо поновити, або поновленням порушеного права та покаранням одночасно, коли є можливість поновити порушене право, але порушник заслуговує ще й покарання. Вирішуючи такі завдання, правоохоронні органи захищають життя та здоров\'я громадян, їх власність, власність держави, державних, громадських і приватних організацій, захищають державу та її інститути, природу та ін. Слід підтримати думку Т.В. Сараскіної про те, що податкова міліція належить до правоохоронних органів [2; 24, С. 10–11]. Адміністративно-юрисдикційна діяльність податкової міліції як правоохоронного органу характеризується такими рисами: